(1784-1842)
Бессер Віллібальд – ботанік, ентомолог, природодослідник, засновник одного з найстаріших на території України й найвідомішого в XIX ст. в Європі Кременецького ботанічного саду.
Народився 7 липня 1784 року в австрійському місті Інсбруці в родині архітектора.
Там же отримав початкову освіту. Рано зостався сиротою, з 1797 року виховувався у родича матері – професора ботаніки, хімії Львівського університету С. Б. Шиверека. Закінчив у Львові гімназію та університет. У 1805 році разом з родичем переїхав до Кракова, де закінчив університет. 31 грудня 1807 року став доктором медицини. З 1808 року асистент клініки у Кракові.
У 1808 році засновник Вищої Волинської гімназії Тадеуш Чацький запрошує В. Бессера до Кременця викладачем зоології, ботаніки та природничої історії. Переїзд до Кременця назавжди пов’язав його долю з Україною, а багата і не вивчена флора Волині і Поділля стала базою висхідного шляху, по якому вчений піднімався до світового визнання в ботанічній науці.
Одночасно працюючи директором ботанічного саду та викладачем у ліцеї, Віллібальд проводив величезну роботу з вивчення флори України та організації Кременецького саду. Тут розпочинав інтродукційну діяльність, зокрема працював над переселенням окремих видів рослин за межі їхнього місцезростання та їхнім пристосуванням до нових умов існування. Серед інтродукованих рослин він використовував чимало декоративних, які з часом розповсюдилися по всій території України. Це наперстянка пурпурова, держидерево, фігове дерево, ясен білоцвітий, тюльпанове дерево, гінкго дволопатеве та ін.
У результаті діяльності В. Г. Бессера були науково обґрунтовані підходи до планування саду, призначення його окремих ділянок зазнали змін. Учений встановив широкі зв’язки з ботанічними садами інших держав, практикував обмін насінням та гербаріями з відомими ботаніками й великими ботанічними садами Європи, зокрема Краківським, Нікітським (1813), Паризьким, Геттінгенським, Віденським та ін. Уже наприкінці 1810 року в ботанічному саду при Кременецькому педагогічному ліцеї було 2406 видів рослин, а в 1823 році колекція саду налічувала 12 тис. видів.
В. Г. Бессер зумів перетворити Кременецький ботанічний сад на наукову установу, широко відому в Росії та Європі в XIX ст. Співробітники вивчали флору тодішніх Подільської та Волинської губерній, а також територій Західної й Правобережної України. Велику колекцію рослин Кременецького саду вчений представив у своїй монографії «Spis rôslin ozdobnych z najdujcych sic w ogrodzie botanicznym Liceam Wolynskiego w Krzemiericu» (1821),
В. Г. Бессер пропагував знання про різноманітність рослинного світу й способи розповсюдження його представників. Учений виконував титанічну й скрупульозну роботу, створюючи каталоги рослин та насіння саду. Починаючи з 1810 року, учений регулярно публікував дуже важливі й цікаві каталоги, де поряд із списками рослин наводився опис нових видів. Було видано 11 каталогів (1810-1830), у яких В. Г. Бессер описав понад 70 нових видів рослин.
У 1832 році закрився Кременецький педагогічний ліцей, ботанічний сад поступово почав занепадати. З цього часу колекції саду стали власністю Київського університету й базою для створення ботанічного саду при ньому. У 1835 році В. Г. Бессер став першим професором ботаніки в Київському університеті Святого Володимира (нині – Національний університет ім. Т. Г. Шевченка), завідувачем кафедри ботаніки. Він читав латиною лекції із систематики й фізіології рослин. В. Г. Бессер створив при кафедрі ботаніки бібліотеку, склав гербарій (52 000 аркушів), що є основою університетського гербарію. На жаль, значна кількість неопублікованих рукописів та гербаріїв після смерті В. Г. Бессера втрачена для науки: ніде та нікому було їх обробляти й зберігати для майбутніх дослідників.
У 1838 році вчений пішов у відставку, а в 1841 році повернувся до м. Кременця, до землі, яку любив і плекав, яку прагнув зробити ще красивішою, збагачуючи її рослинний світ. 23 жовтня 1842 року перестало битися серце невтомного дослідника флори України.
Громадськість того часу високо оцінила наукові заслуги В.Г. Бессера. Його в 1933 р. обрано членом Краківської академії, а в 1835 р. – членом-кореспондентом Російської академії. Він був почесним і дійсним членом більше десяти наукових товариств Варшави, Бонна, Лейпцига, Лондона. Кременчани любили і поважали В. Бессера. Вони велелюдною громадою зійшлися, щоб провести у вічність свого мудрого і доброго вчителя-чужинця, який став рідним для цієї волинської землі.
Література
Бойко С. Віллібальд Бессер і його надбання / С. Бойко // Вільне життя. – 2003. – 9 серп. – С. 3.
Бутницький І. Видатний дослідник флори України / І. Бутницький, С. Зелінка // Тернопілля, 1995. – Тернопіль, 1995. – С. 298-290.
Кокіна О. 230 років від дня народження Віллібальда Готліба Бессера [Текст] : [ученого-ботаніка; директора Кременецького ботанічного саду] / О. Кокіна // Література до знаменних і пам`ятних дат Тернопільщини на 2014 рік : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка; уклад. М. Пайонк. – Тернопіль : Підруч. і посіб., 2013. – Вип. 24. – С. 74-76.
Ткачук С. Педагогічні персоналії XIX століття історії розвитку Кременеччини [Текст] / С. Ткачук // Наукові записки / ред. М. М. Алексієвець. – Тернопіль : ТДПУ, 2004. – С. 44-49. – (Історія ; Вип. 1).