Білокриницький замок


ХІХ століття с. Білокриниця, Кременецький район

На Тернопільщині, біля міста Кременець, знаходиться цікаве село Білокриниця. А цікаве воно тим, що тут збудований чудовий замок-палац XIX століття у англо-готичному стилі, з елемантами ренесансу. На готичний стиль будівлі вказують 2 вежі із невеликими зубцями по кутах та неоготична в’їзна брама.

Історія цієї унікальної споруди дуже давня, і тягнеться ще з ХVІІ століття. Білокриницький замок у різні часи перебував у різних власників: князів Збаразьких, родини Вишневецьких, потім належав роду Радзівілів, які продали маєток у 1806 році шляхтичу Колонна-Чосновському. Саме Колонна-Чосновський відновив замок, що занепадав через недбалість попередніх власників, але пожежа знищила споруду.

Більше 30 років Білокриницький замок був зруйнованою пусткою, аж поки в середині XIX століття нащадок Чосновського не збудував на замкових руїнах новий прекрасний палац в англо-готичному стилі. Саме в такому вигляді сьогодні ми можемо бачити палац в Білокриниці. Споруда справді чудова, але через величезну вартість будівництва, Чосновський збанкрутував і палац був виставлений на аукціон.

У 1866 році Білокриницький палац та прилеглі землі, близько 4500 десятин, купив на аукціоні російський граф Олександр Воронін, родом з Курської губернії, за 27000 карбованців. Ставши власником білокриницького маєтку, Воронін повністю його відновив. У 80-х роках ХІХ століття з проведенням залізниці із Здолбунова до Радзивілова, стало можливим експортувати ліс на Захід. Ця обставина зробила маєток прибутковим, а господаря – багатою людиною.

Після смерті Вороніна, у 1890 році згідно заповіту графа маєток та 180 тис. рублів були передані у власність Російській імперії, а у 1892 році в палаці відкривається білокриницька трирічна рільнича школа. Школа була створена для селянських дітей Полісся, Волині та Галичини. У розпорядженні учнів була велика бібліотека: це майже 200 томів французькою, російською і польською мовами. Для занять було створено дослідний показовий хмільник, плодовий розсадник, парник, побудовано теплицю, молочну лабораторію, маслобійню. Для шкільних потреб було збудовано невеликий цегельний завод, вапнярню, черепичну та ковальську майстерні. До 1914 року ця школа випустила велику кількість спеціалістів, які були добре підготовлені теоретично та практично.

Під час Першої світової війни, у 1915 році, з наближенням лінії фронту школу евакуювали під Житомир і через два роки повернули в уже пограбоване помістя. У 1920 році цей навчальний заклад закрили, але згодом на його місці польська влада створила агрономічну та лісову школу як підрозділ Кременецького ліцею.

Радянська влада перетворила навчальний заклад на території старого замку на Кременецький лісотехнічний технікум, який і нині функціонує в оточенні старих земляних укріплень. Інтер’єр та меблі внутрішніх приміщень палацу не збереглися, «кудись» пропали. Разом із парком, гуртожитками та господарськими спорудами територія коледжу займає близько 32 гектарів. У приміщенні палацу діє невеличкий краєзнавчий музей, усередині якого намальований портрет засновника палацу – князя Андрія Збаразького. Поруч з будівлею палацу розташований дендропарк , по якому можна пройтися, помилуватися столітніми деревами та поринути в атмосферу славетного минулого нашого краю.

 

Література

Білокриниця [Текст] // Мороз В. Замки і фортеці Тернопілля / В. Мороз. – Тернопіль: Підручники і посібники. – 2011. – С. 11–13.

Білокриницький замок-палац [Текст] // Бойко В. Замки Тернопілля = Castltes of Ternopil region= Zamki Tarnopolszczyzny / В. Бойко, О. Гаврилюк. – 2-ге вид., допов. – Тернопіль : Новий колір, 2010. – С.15-17.

Вандзеляк Г. Романтичний подих Білої Криниці [Текст] / Г. Вандзеляк // Свобода. – 2006. – 28 черв. – С. 4.
Вандзеляк Г. Цей романтичний Білокриницький замок [Текст] / Г. Вандзеляк // Свобода. – 2007. – 26 верес. – С. 11.
Мороз В. Звичайне село – незвичайна історія [Текст] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2010. – 29 січ. – С. 18.