Борисенко Наталя

borisenkoN

Народилася 25 листопада 1994 року в с. Трибухівці. Друкувалася в одинадцятому випуску «Перші ластівки». Студентка IV курсу Національного університету «Львівська політехніка».

Дорога

Тихою дорогою, що біжить в віки,
Ліхтарі там світять, виграють казки.
Як накриє темрява усе навкруги,
То зринають спогади з диво-давнини.

На нічній дорозі, ніби світлі чари,
Золотом яскравим світяться з-за хмари.
Звуки всі притихли…Метушня вся зникла.
Та це тільки хвиля, лиш секунда прикра.

МИ ЖИВЕМО

Ідемо осторонь життя, бо ми живемо
Повз існування ми ідемо, бо живемо
Втрачаєм сенс, і знов його шукаєм, і живемо
Втрачаємо близьких, і живемо,

МИ губимо себе, але живемо,
Ми робим помилки, бо ми живемо
Ми виправляємо чужі помилки і живемо
Іноді ми плачемо, але живемо,

Ми часто сміємося, бо живемо
Нехай впаде навколо все! А ми живемо!
Не стадо ми бо ми живемо.
Тут кожен сам-самі живемо

Тут всі самі, та разом ми, і ми живемо,
Нехай впадуть навколо стіни, а ми живемо,
Нехай руйнуються кордони, ми живемо
Для когось наступає кінець світу-ми живемо.

Навколо хаос, але ми живемо,
До нас ідуть і ми живемо,
Від нас не йдуть, бо ми живемо
Ми жити хочемо тому живемо

Ми жити любимо і ми живемо
Ми жити вміємо бо ми живемо,
М и не в системі. МИ ЖИВЕМО