XІV століття с. Нирків, Заліщицький район
Червоногородський замок знаходиться у складеному червоноколірними пісковиками глибокому мальовничому каньйоні річки Джурин, що й дало назву місцевості. Каньйон майже колом, наче амфітеатр, оточує високий пагорб, розташований у його долині. А на вершині пагорба, наче з казки постає в усій красі замок ХVІІ століття, перебудований у ХІХ ст. на палац; на жаль він дійшов до нашого часу у вигляді руїни. Біля замку знаходиться Червоногородський водоспад висотою 16 м – найбільший на Поділлі. На берегах каньйону знаходиться нововідкрита печера «Джуринська», а у лісі, в урочищі Пустельня, − печера пустельника, біля якої тече джерело мінеральної води.
Перші відомості про Черлений Городок датуються 1351 роком. На початку XVII століття власник Червоногорода, львівський каштелян Миколай Данилович зводить мурований замок з оборонними вежами, оточений муром. У 1648 році замок зруйнували селяни, і в 1665 році на його місці була цілковита руїна. То був занепад замку, який довершили турки з татарами.
Після поділу Польщі наприкінці XVІІІ ст. Червоногород переходить у власність австрійського уряду. У 1778 р. ця місцевість була продана урядом Австрії князю Каролю Понінському. Він у 1820 р. перебудовує згідно з проектом архітектора Юлія Захарова замок на палац. Його син перебудував дві вцілілі замкові вежі й надав їм сучасного вигляду.
Декор та зубці круглих веж замку виготовляли у Львові, звідки і були привезені на підводах. В одній з веж було збудовано таємний хід, початок якого зберігся і нині. В цій вежі східці на другий та третій поверхи облаштовані всередині стіни.
Аж до Першої світової війни палац зусиллями його власниці Марії Любомирської утримався у належному стані і мав славу однієї з найгарніших сільських резиденцій. Його окрасою була вишукана тераса в італійському стилі та колонада з шести кам’яних колон. Всі кімнати були обставлені розкішними меблями, існувала окрема кімната зі старовинною польською зброєю. Оточував палац великий ландшафтний парк із фонтаном та пам’ятниками.
Під час Першої та Другої світових воєн будівлі палацу з усіма вишуканими прибудовами та ландшафтними парком було зруйновані. Від нього залишилися лише дві, значно пошкоджені, вежі, поряд збереглися руїни костьолу, перебудованого у XVІІІ ст., а на протилежному схилі каньйону – залишки монастиря сестер милосердя та усипальниця Понінських.
Останнього удару по мурах замку завдали 1945 року, коли відбулося зіткнення між з’єднаннями УПА та загонами польської самооборони. Близько 60 місцевих жителів полягло під стінами костелу. Радянська влада наказала розібрати палац для будівництва колгоспу. Свідками величі колишнього міста стали руїни палацу і костелу та старі фото.
Відвідати урочище з червоною землею та цікавими історичними пам’ятками варто усім. Там не лише можна оглянути руїни одного з найкрасивіших палаців України, насолодитися природою, а й скупатися у холодній воді Джуринського водоспаду, яка збадьорить на весь день.
Література
Мороз В. Про що мовчать білі вежі [Текст] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2009. – 11 груд. – С. 18.
Над прахом Червоного города [Текст] // Бурма В. Привиди старих замків (Тернопільщина) / В. Бурма. – Тернопіль, 2011. – С. 269–284.
Олійник І. Століттями – до руїни [Текст] / І. Олійник // Свобода. – 2002. – 23 лип. – С. 4.
Пиріг І. Червоногород: відлуння давнини [Текст] / І. Пиріг // Туризм і відпочинок. – 6 черв. – С. 5.
Попович Ж. Вежу легендарного Червоноградського замку зруйнував сніг. Чи люди? [Текст] : [історична довідка про замок] / Ж. Попович // Номер один. – 2013. – 24 квіт. – С. 5.
Третяченко О. Якщо можна закохатись у фортецю, то тільки в Червоногородську [Текст] / О. Третяченко // Вільне життя. – 2006. – 2 груд. – С. 3.
Червоногород [Текст] // Мороз В. Замки і фортеці Тернопілля / В. Мороз. – Тернопіль: Підручники і посібники. – 2011. – С. 110–113.
Червоногород [Текст] / Г. Б. Мунін, Х. Й. Роглєв, О. О. Гаца. – Київ : Книга, 2008. – С. 136–137.
Червоногород: від міста – до Урочища [Текст] : [найдавніше місто на території Заліщицького району Тернопільської обл.] // На пагорбі долі / М. Шот. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2013. – С. 109–113.