Ґерета Ігор (1938 – 2002)


Ігор Петрович Ґерета – археолог, історик, мистецтвознавець, громадсько-політичний діяч. Народився 25 вересня 1938 р. в с. Скоморохи, нині Тернопільського району в священичій родині. Батько, о. Петро Ґерета, відомий також як поет (псевд. Олесь Ґерета) і композитор. Мати, Євгенія, (з роду Скоморовська) – диригентка церковних хорів. Брат, Олег Ґерета, –/Тернопільський енциклопедичний словник /Ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та інш. – Т., 2004. – Т. 1: А – Й. – С. скрипаль, заслужений артист України, художній керівник Івано-Франківського камерного оркестру. І. Ґерета був батьком двох дітей – доньки Ярини (1971 р. народження) і сина Устима (1972 – 1990).

У 1942 р. родина Ігоря Ґерети перебралася до с. Велика Березовиця, де батько отримав нову парафію. Тут 1955 р. Ігор закінчив середню школу (тепер – Тернопільська 3ОШ № 8). Вчився у Тернопільській музичній школі. 1962 р. отримав диплом про закінчення історичного факультету Чернівецького державного університету. Від 1963 р. і до кінця життя працював на різних наукових посадах у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

Ігор Ґерета – учасник визвольного руху шістдесятників, зокрема керівник його тернопільського середовища. Метою цього руху було повалення радянської влади в Україні й відновлення державної незалежності.

За протирадянську діяльність І. Ґерету в 1966 р. засуджено на п’ять років позбавлення волі/Тернопільський енциклопедичний словник /Ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та інш. – Т., 2004. – Т. 1: А – Й. – С. (умовно). Загалом же, за участь в українському дисидентському русі 1960-x рр. він зaплатив надзвичайно високу ціну, а саме: був позбавлений можливості науково-творчої кар’єри, до/Тернопільський енциклопедичний словник /Ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та інш. – Т., 2004. – Т. 1: А – Й. – С. розпаду СРСР постійно перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату. Незважаючи на постійні переслідування й утиски, Ігор Герета продовжував займатися науковою й громадською працею.

На посаді наукового працівника Тернопільського обласного краєзнавчого музею Ігор Ґерета став засновником і автором експозицій: музею-садиби Соломії Крушельницької у селі Біла Тернопільського району (1963); картинної галереї Тернопільського обласного краєзнавчого музею (1978; у 1991 р. перетворено на обласний художній музей); знищеного музею обласного музично-драматичного театру ім.Т. Шевченка (нині академічний драматичний театр); музею-/Тернопільський енциклопедичний словник /Ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та інш. – Т., 2004. – Т. 1: А – Й. – С.садиби Леся Курбаса в Старому Скалаті Підволочиського району (1987), боротьба за який тривала 20 років; історико-меморіального музею політв’язнів (1997, у підвалах колишнього приміщення обласного управління КДБ); мистецького музею приватних збірок (сучасного українського мистецтва) на вулиці Медовій у Тернополі; музею-садиби Патріарха Йосифа у селі Заздрість Теребовлянського району. Він першим підтримав ініціативу Остапа Черемшинського і cтав співавтором експозиції етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка у с. Велеснів Монастириського району.

У видавництві “Каменяр” (Львів) Ігор Ґерета видав нариси (путівники) про музеї Соломії Крушельницької і Тернопільську картинну галерею, музей Володимира Гнатюка (у співавторстві з Остапом Черемшинським).

Разом з тим, Ігор Ґерета вів активну громадську працю. У 1978 році при картинній галереї він заснував мистецький клуб, який діяв до 1985 р., згодом був заборонений. 1988 р. Ігор Ґерета став співзасновником першої в Тернополі опозиційної організації “Тернове поле”; Товариства української мови (нині – “Просвіта” ім. Т. Шевченка); 1989 – “Меморіалу” ім. В. Стуса та ін.

У 1991 р. Ігор Ґерета створив Інститут національного відродження України (нині він носить його ім’я); будучи депутатом, став ініціатором заснування художньої премії ім. М. Бойчука; у 1992 – кафедри української культури в Тернопільській вищій духовній семінарії; 1993 – стипендії ім. В. Барвінського для студентів-музикантів Тернопілля, які навчаються за кордоном, стипендії М. Литвина для студентів бандуристів; відкриття у 1994 р. обласної експериментальної школи мистецтв у Тернополі; у 1996 – організації Тернопільського осередку Наукового Товариства ім. Т. Шевченка тощо. У 1990-у р. Ігор Ґерета розпочав створення першого археологічного музею-парку в с. Чернилів-Руський Тернопільського району. У 1993 – 94 рр. він виставив на показ твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва із власної збірки з промовистою назвою “Мистецтво друзів”, еспонyючи їх у Тернополі та Львові. Як археолог Ігор Ґерета відкрив сотню та вів дослідження майже двадцяти пам’яток старожитностей України. Знаковою є згадуваний могильник Черняхівської культури (III – IV ст. н. е.) у Чернилеві-Руському, який найбільш досліджений в Україні. За звітом Ігоря Ґерети з останнього його сезону за 2000 р., що зберігається у фондах обласного краєзнавчого музею , у Чернелівському могильнику відкрито 288 черняхівських поховань (усіх – 315 із похованнями княжої Руси й Поморської культури), що більше, ніж у могильнику в с. Черняхів. Артифакти з цієї пам’ятки, а також із с. Романівка Тернопільського району в 1995 р. експоновано на пересувну постійно діючу Світову археологічну виставку . Її побачили або побачать в багатьох країнах.

Ігор Ґерета як науковець брав участь у місцевих, реґіональних, всесоюзних, міжнародних (зокрема, 1987 р. в Люблінському університеті ім. Марії Кюрі-Складовської (Польща) – “Вельбарська культура в Пізньоримський час”) та згодом всеукраїнських конференціях з питань археології, історії, мистецтвознавства. Він творець та учасник десятків наукових зібрань, симпозіумів, літературно-мистецьких заходів у Тернополі. Організував і провів такі урочини: О. Ольжича (1994); “Україна в Другій світовій війні” (1995); С. Петлюри (1996); “Українська Повстанська Армія” (1992, 1997); П. Обаля (2000); Митрополита А. Шептицького (2001) тощо. Ігор Ґерета – співавтор трьох академічних монографій про археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині (1981 – 82); спецвипуску журналу “Тернопіль” “Художники Тернопільщини” (1994); нарисів про Теребовлю (1971); Бережани (1979, 1989); Чортків (1985); художників І. Хворостецького (1978); І. Марчука (1985); Я. Омеляна (1993), більша частина яких є у фондах нашої книгозбірні. Надрукував Ігор Ґерета понад 120 розвідок й статей у енциклопедіях, збірниках та періодичних виданнях як України так і Канади, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини. Він – видавець більше як 30 книжок Інституту національного відродження України.

Свої поезії, оповідання та новели Ігор Ґерета опублікував у кількох газетах та журналах лише після здобуття Україною самостійності, згодом уклав із творів збірочку “Скибка неба” (1997). Він був членом редакції “Енциклопедія Тернопільщини”, журналу “Тернопіль”.

Ігор Ґерета став почесним членом Всеукраїнської Спілки краєзнавців (1996); лауреатом всеукраїнських премій – ім. Братів Лепких (Тернопіль, 1997), ім. В. Хвойки (археологічна, Київ, 2002); володар Почесного знаку Українського фонду культури; Заслужений діяч мистецтв України (1998).

У період українського національного відродження 1988 – 91 рр. Ігор Ґерета поринув у вир політичної діяльності. Він – співзасновник Народного Руху України (Тернопіль, 1989), член його Великої Ради; був кандидатом у депутати до Верховної Ради України (1994, 1998); депутат Тернопільської обласної ради (1 – 4 скликань), член її президії, голова постійної депутатської комісії у 1990 – 98, 2002 роках.

До останніх днів життя Ігор Ґерета залишався опікуном Козівської гімназії та обласної експерементальної школи мистецтв.

Помер Ігор Ґерета 5 червня 2002 р. в Тернополі на батьківському обійсті по вул. Глибокій. Похований на цвинтарі у Великій Березовиці.

Завданнями, які прагнув довершити за життя Ігор Ґерета, залишилися: створення Першого археологічного парку-музею на могильнику як пам’ятки європейського значення у Чернилеві-Руському; видання трьох монографій з археології, мистецтва і книги спогадів; створення Академії мистецтв у Тернополі.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

ТВОРИ

Ґерета І. Скибка неба: Поезія. Проза. – Т.: Лілея, 1997. – 84 с.

Ґерета І. Білі хрести: Оповід. //Вільне життя. – 2000. – 1 лют.

Ґерета І. Брошка: Докум. оповід. //Свобода. – 2000. – 26 лют. – С.7.

Ґерета І. Вірші //Тернопіль: Тернопільщина літературна. – Т., 1991. – Вип. 2. Ч. 2. – С. 11 – 12.

Ґерета І. Давній різдвяний спомин: Вірш //Свобода. – 2000. – 6 січ.

Ґерета І. Казка для вас: Вірші //Русалка Дністрова. – 1995. – Ч 7. – С. 3.

Ґерета І. Опіум: Докум. новела з двома епілогами //Вільне життя. – 2001. – 15 верес.

Ґерета І. Поезії //Тернопіль вечірній. – 1995. – 20 січ. – С. 3.

Ґерета І. Скибка неба: Вірші //Тернопілля’ 95: Реґіон. річник. – Т., 1995. – С. 550 – 551.

Ґерета І. Смерть Нептуна; Безпросвітне; На скалу! //Свобода. – 1995. – 21 лют. /Тернопільський енциклопедичний словник /Ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та інш. – Т., 2004. – Т. 1: А – Й. – С.

* * *

Ґерета І. Акварелі, офорт, ліногравюра: Нотатки з виставки творів худож. Л. Левицького //Вільне життя. – 1986. – 9 верес.

Ґерета І. П. Бережани: Ілюстрований краєзнавчий нарис. – Л.: Каменяр, 1979. – 79 с.

Ґерета І. П. Бережани: Іст.-краєзнавчий нарис. – Л.: Каменяр, 1989. – 61 с.

Ґерета І. Богдан Ткачик: Хресна дорога України //Тернопіль вечірній. – 2001. – 25 лип. – С. 8 – 9.

Ґерета І. “В Гусятині над річкою” //Вільне життя. – 1996. – 5 січ.

Ґерета І. Вернісажі надій: [Про творчість худож. Б. Ткачика] //Жовтень. – 1987. – № 8. – С. 126 – 127.

Ґерета І. Володимир Гнатюк: Сім етюдів про вченого на його 125-річчя //Тернопілля’ 96: Реґіон. річник. – Т., 1996. – С. 101 – 107.

Ґерета І. “Вставайте! Ви вільні!”: [Про зб. І. Ваврика “Прості вірші”] //Свобода. – 2001. – 18 груд.

Ґерета І. Геній родом із Романівки: [Про М. П. Бойчука] //Свобода. – 1992. – 29 жовт.

Ґерета І. Голос душі: [Про худож. І. Марчука] //Джерело: Наук.-краєзнавчий часопис Тернопілля. – Т., 1994. – № 1. – С. 154 – 161.

Ґерета І. Голос землі. Міжнародна співпраця тернопільських археологів //Тернопілля ’96: Реґіон. річник. – Т., 1996. – С. 152 – 154.

Ґерета І. З маленької Ободівки у широкий мистецький світ: До 100-річчя від дня народж. Петра Обаля //Дзвін. – 2001. – № 1. – С. 149 – 150; Вільне життя. – 2000. – 29 серп.

Ґерета І. Знавець душі народної: [120 років від дня народження В. Гнатюка] //Тернопіль вечірній. – 1991. – № 25.

Ґерета І. Йорданські сніги: Спомин про Стефанію Садовську //Тернопіль. – 1995. – № 4. – С. 66 – 68.

Ґерета І. П. Картинна галерея Тернопільського краєзнавчого музею: Путівник. – Л.: Каменяр, 1981. – 79 с.

Ґерета І. Кілька слів про батька //Тернопілля ’96: Реґіон. річник. – Т., 1996. – С. 572 – 574.

Ґерета І. Кілька слів про поезію Володимира Присяжного. – Тернопілля’ 95: Реґіон. річник. – Т., 1995. – С. 586 – 587.

Ґерета І. Книга про творців нації: [Про О. Полянського та його книгу “Історичні силуети”] //Тернопіль вечірній. – 1998. – 24 верес. – С. 3.

Ґерета І. Кобзар: [Про М. Литвина] //Свобода. – 1993. – 20 лип.

Ґерета І. Ліногравюри світань: [Про худож. Я. Омеляна] //Дзвін. – 2000. – № 8. – С. 158 – 160.

Ґерета І. Майстер живопису: [Про П. Обаля] //Ровесник. – 1985. – 20 квіт.

Ґерета І. Міжнародна співпраця археологів //Свобода. – 1996. – 17 верес.

Ґерета І. Монографія про Богдана Лепкого //Вільне життя. – 2001. – 13 листоп.

Ґерета І. П. Музей Соломії Крушельницької: Нарис-путівник. – Л.: Каменяр, 1978. – 94 с.

Ґерета І. Наблизила наше малярство до Європи: 15 вересня 1877 р. в Бережанах, що на Тернопільщині, народилася видатна українська художниця О. Кульчицька //Голос України. – 1994. – 15 верес.

Ґерета І. Нашої школи хресна дорога //Тернопілля’ 97: Реґіон. річник. – Т., 1997. – С. 479 – 482; Ровесник. – 1990. – № 25.

Ґерета І. Не хотіла старітися: [Спогад про І. Блажкевич] //Тернопіль. – 1996. – № 2. – С. 19 – 25.

Ґерета І. Пам’яті академіка В. Гнатюка //Тернопіль. – 1992. – № 3 – 4. – С. 38 – 39.

Ґерета І. Пам’яті видатного земляка: [Урочини з нагоди 125-річчя від дня народж. Т. Бордуляка] //Вільне життя. – 1988. – 14 лют.

Ґерета І. Під знаком хреста: [Творчий доробок худож. Г. Ткачик] //Свобода. – 1999. – 23 жовт.

Ґерета І. Пісні волі: [Про кобзаря, комп., письм. М. Литвина] //Свобода. – 1993.– 23 берез.

Ґерета І. Поетеса з-під білих зір: [Літ.-мистецький вечір з нагоди ювілею поетеси Т. Фролової] //Свобода. – 2001. – 12 черв.

Ґерета І. Радість зустрічей: [У Тернопільській картинній галереї виставка живопису А. І. Петрика] //Вільне життя. – 1983. – 17 трав.

Ґерета І. Родом з Романівки: [Про М. П. Бойчука] //Вільне життя. – 1990. – 29 квіт.

Ґерета І. Саморух до вічної ідеї: Творчий портрет Богдана Ткачика //Тернопілля’ 96: Реґіон. річник. – Т., 1996. – С. 550 – 553.

Ґерета І. Сила і ніжність: [Про Б. Рудого] //Свобода. – 1998. – 17 січ.

Ґерета І. Слово про кандидата у депутати обласної ради по Теребовлянському виборчому округу № 15 Богдана Хаварівського (директор Державного архіву Тернопільської обл.) //Русалка Дністрова. – 1998. – Ч 4. – С. 2.

Ґерета І. Сон наяву, або Два роки художника Михайла Кузіва //Свобода. – 2001. – 29 трав.

Ґерета І. Справжній, як саме життя: [Про худож. Я. Омеляна] //Вільне життя. – 1999. – 16 січ.

Ґерета І. Струменить із полотен тепло: [Розповідь про худож. Є. Кавку] //Тернопіль. – 1992. – № 2. – С. 54 – 55.

Ґерета І. Так манить вершина: Нотатки з виставки творів художника Б. Ткачика //Вільне життя. – 1986. – 22 лист.

Ґерета І. Теребовля: Шлях через віки: Іст.-краєзнавчий. нарис. – Л.: Каменяр, 1997. – 127 с.

Ґерета І. “Ти – мій клич!”: [Про кн. В. Присяжного “Остання сотня”] //Тернопіль вечірній. – 1998. – 31 груд. – С. 8.

Ґерета І. Тривоги і надії //Вільне життя. – 1990. – 17 черв.

Ґерета І. Феноменально щасливий збирач: Сім етюдів до 125-річчя від дня народження В. Гнатюка //Русалка Дністрова. – 1996. – Ч. 10. – С. 1.

Ґерета І. Художники Тернопілля //Тернопілля’ 95: Реґіон. річник. – Т., 1995. – С. 687 – 691.

Ґерета І. Художники Тернопільщини кінця ХІХ – ХХ ст. //Тернопіль. – 1994. – № 2 – 3. – С. 3 – 20.

Ґерета І. П., Черемшинський О. С. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі: Нарис-путівник. – Л.: Каменяр, 1982. – 79 с.

Ґерета І. П., Черемшинський О. С. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі: Нарис-путівник. – Л.: Каменяр, 1991. – 94 с.

Ґерета І. Шлях митця: [Про худож. Я. Омеляна] //Тернопіль вечірній. – 1993.– 19 черв. – С.

Ґерета І. Ювілей Юліана Опільського //Жовтень. – 1985. – № 8. – С. 103.

Ґерета І. Ярослава Музика: До 100-річчя від дня народження //Тернопіль вечірній. – 1994. – 19 січ. – С. 4.

Ґерета І. Ярослав Омелян – майстер художньої графіки //Русалка Дністрова. – 1997. – Ч. 9. – С. 4 – 5.

Демченко В. Ф., Ґерета І. П. Теребовля: Іст.-краєзнавчий нарис. – Л.: Каменяр, 1971. – 82 с.

Тернопільський енциклопедичний словник /Ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та інш. – Т., 2004. – Т. 1: А – Й. – С.

 

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Вільчинський О. Світла пам’ять про Ігоря Ґерету //Тернопіль вечірній. – 2002. – 5 черв. – С. 6.

“Впала колона…”: Ігор Ґерета відійшов за поріг вічності //Тернопільська газета. – 2002. – 12 – 18 черв. – С. 7.

Гайдукевич Я. Ігор Ґерета: невеликий штрих до осягнення феномену //Наукові записки. – Т.: Джура, 2003. – Вип. ІІІ. – С. 4 – 14.

Ґерета І. П. //Тернопілля’ 97: Реґіон. річник. – Т., 1997. – С. 683.

Ґерета Ігор Петрович //Свобода. – 2002. – 8 черв.

Герман О. Світлі барви печалі //Вільне життя. – 2003. – 3 черв.

Головецький В. Кожна ідея повинна мати реальне втілення: [Інтерв’ю кандидата у депутати І. Ґерети] //Тернопіль вечірній. – 1998. – 6 берез. – С. 2.

Залізний В. Велет віри, духу і любові: Світлій пам’яті І. Ґерети: Вірш //Тернопіль вечірній. – 2002. – 10 лип. – С. 3.

Зозуляк Є. Ігор Ґерета: “Агітую не словами, а роботою” //Вільне життя. – 1998. – 24 берез.

Ігор Ґерета. Людина місяця: Жовтень //Русалка Дністрова. – 1993. – Ч. 20.

Ігор Ґерета //Образотв. мистец. – 2002. – № 4. – С. 27.

Ігор Ґерета //Тернопіль. – 1994. – № 2 – 3. – С. 38.

Маслій М. Микола Литвин: “Зима 1964 року. Перон тернопільського вокзалу. Сходжу з поїзда, а мене болять вуха. Я навколо чую українську мову!”: [Спогади М. Литвина про І. Ґерету] //Нова Тернопільська газета. – 2002. – 10 лип. – С. 4.

Машлянка Б. Ігорю Ґереті присуджено Всеукраїнську премію ім. В. Хвойки //Нова Тернопільська газета. – 2002. – 8 трав. – С. 2.

Мушинка М. Микола Мушинка про Ігоря Ґерету //Свобода. – 2002. – 7 верес.

Новосядлий Б. “Цілувати губи – так, свободі, годі смутку, годі!..” //Свобода. – 1997. – 11 груд.

Павлик Т. Премія Інституту археології – Ігорі Ґереті //Вільне життя. – 2002. – 11 трав.

Сергійчук І. Ігор Ґерета – лауреат: [І. Ґереті присуджено Всеукраїнську премію ім. В. Хвойки] //Тернопіль вечірній. – 2002. – 29 трав. – С. 2.; Свобода. – 2002. – 28 трав.

Сорока П. Небо поезії Ігоря Ґерети //Тернопіль вечірній. – 1998. – 26 січ. – С. 4.

Сорока П. Смак небесної скибки //Дзвін. – 1998. – № 8 – 9. – С. 154 – 156.

Стельмах М. Свято духовності //Тернопіль вечірній. – 1998. – 24 жовт. – С. 5.

Стрільчук М. Літературна імпреза батька і сина //Тернопіль вечірній. – 1997. – 12 груд. – С. 5.

Тимочко П. Нові лауреати премії ім. Братів Лепких 1997 р.: Роман Гром’як, Ігор Ґерета, Віктор Ющенко //Літ. Україна. – 1997. – 7 серп.

Ткачик Б. До його постаті притягувало, як магнітом //Тернопіль вечірній. – 2003. – 5 черв.; 12 черв. – С. 6.

* * *

Маслій М. Він був Велетом. Тернопіль прощався з Ігорем Ґеретою //Нова Тернопільська газета. – 2002. – 12 черв. – С. 7.

На вічну пам’ять побратимові //Українське слово. – 2002. – Ч. 25. – С. 11; Літ. Україна. – 2002. – 13 черв. – С. 8

Стельмах М. Йому б виповнилося лише 64 //Свобода. – 2002. – 28 верес.

* * *

Ґерета Ігор Петрович //Тернопільський енциклопедичний словник /Ред. кол. Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та інш. – Т., 2004. – Т. 1: А – Й. – С. 447.

Ґерета Ігор Петрович – археолог, мистецтвознавець, культуролог і політичний діяч, заслужений діяч мистецтв України (1998), почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1996)… //Савак Б. Краєзнавці Тернопільщини. – Денисів, 2003. – С. 21 – 23.