Гайворонський Михайло

(1892-1949)

Михайло Гайворонський – відомий в Галичині і серед української еміграції у США композитор, диригент, педагог, музичний критик. З його численної композиторської спадщини найвідомішими і найпопулярнішими стали стрілецькі пісні, зокрема, «Їхав стрілець на війноньку», «Синя чічка», «Питається вітер смерти», «Коли ви вмирали».

Михайло-Орест Гайворонський народився 15 вересня 1892 р. в Заліщиках на Тернопільщині. Після закінчення народної школи Михайло Орест навчався в Заліщицькій учительській семінарії, де розвинув свої знання музичних інструментів. На 17-у році життя вів мішаний та чоловічий хори семінарії та семінарський оркестр. Працював також з сільськими оркестрами у Старих Заліщиках, Добровлянах і в Блищанці.

Перші композиторські спроби й успіхи М. Гайворонського пов’язані з 1910-м роком. У 1912 році випускник семінарії М. Гайворонський почав працювати учителем в Зашкові неподалік Львова. Одночасно студіював музику у Вищому музичному інституті імені Лисенка. На великому концерті у Львові, присвяченому 100-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, Михайло Гайворонський диригував учительським хором, який, окрім інших, виконав його перші твори на слова О. Олеся.

З початком Першої світової війни та розпадом Австро-Угорської імперії починається великий національно-визвольний рух Галичини. М. Гайворонський, вступив до лав Українських Січових Стрільців, у складі сотні Василя Дідушка брав участь у карпатських боях. З часом Михайло Гайворонський стає підхорунжим, композитором-диригентом, організатором духового оркестру Українських січових стрільців, інспектором (візитатором) військових оркестрів Української Галицької Армії. У 1920 році він був головним диригентом та інспектором військових оркестрів Армії УНР (1920). В цей період він пише багато творів для духового оркестру та стрілецькі пісні на слова Левка Лепкого, Романа Купчинського, Юрія Шкрумеляка, Василя Бобинського та на власні слова.

На початку 1920-х років М. Гайворонський викладав у Вищому музичному інституті імені М. В. Лисенка у Львові, працював учителем музики у дівочій гімназії, диригентом з’єднаних хорів «Боян» та «Бандурист», брав активну участь у музичному житті.

У 1923 році Михайло Гайворонський виїхав на постійне місце проживання до США. Таке рішення було викликане кількома причинами. Колишній старшина Української Армії особливо гостро відчував підневільне становище українців, які втративши свою державність, опинилися під гнітом Польщі. Почалися арешти і переслідування діячів Західноукраїнської Народної Республіки та воїнів українського війська. М. Гайворонський був у числі тих, за ким стежила польська таємна поліція. Крім цього, композитор прагнув удосконалювати свою музичну освіту і розумів, що це можна зробити лише за кордоном. Ці обставини спричинилися до того, що молодий митець, активний діяч музичного життя Галичини назавжди покинув свою батьківщину.

З перших місяців перебування у США Гайворонський бере енергійну участь у музичному житті української еміграції. У місті Бунсокеті, де він перебував до 1924 р., керує оркестрами, хором, театральним гуртком, веде курси в середовищі українських емігрантів. Відчуваючи недостатність теоретичної підготовки, продовжує музичну освіту в Колумбійському університеті у класах Д. Мейсона, Д. Моора, С. Бінггема. У 1924 р. разом з українським скрипалем-віртуозом Романом Придаткевичем Гайворонський організовує у Нью-Йорку «Українську музичну консерваторію».

М. Гайворонський докладав багато зусиль для пропагування української музики, працюючи як композитор, педагог, громадський діяч, диригент. Саме як диригент митець привернув до себе увагу американських музикантів і різних музичних товариств. До 1936 р. М. Гайворонський був керівником організованого ним струнного оркестру в Нью-Йорку. З кінця 30­х рр. композитор більше часу віддає творчій праці.

Життя композитора обірвалося на 57-му році. Помер 11 вересня 1949 у Нью-Йорку, де й похований.

Література

ТВОРИ

Гайворонський М. Співаник для дітей дошк. та шк. віку [Текст] / М. Гайворонський. – Київ: Муз. Україна, 1993. – 127 с.
Повік не зів’яне [Ноти] : стрілецькі пісні М. Гайворонського. – Тернопіль : Ред.-вид. від. облполіграфвидаву, 1990. – 62 с.

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Витвицький В. Співець військової слави [Текст] : (про укр. композитора М. Гайворонського) / В. Витвицький // Музика. – 1992. – № 6. – С. 21–23.
Від Золотої Липи до Стрипи : (творчість М. Гайворонського) [Текст] // Матейко Р., Мельничук Б. Воєнними дорогами синів Галичини / Б. Матейко, Б. Мельничук. – Тернопіль, 1991. – С. 23–24.

Героїчний і трагічний шлях УГА [Текст] : (біограф. відомості про М. Гайворонського) // Матейко Р. За рідний край, за нарід свій… / Р. Матейко, Б. Мельничук. – Тернопіль, 1993. – С. 73–74.
Головащенко М. Михайло Гайворонський: Листи з Батьківщини [Текст] / М. Головащенко // Тернопілля ’96: регіон. річник. – Тернопіль, 1996. – С. 536–539.
Дуда І. Тернопільщина мистецька [Текст] : (біограф. відомості про М. Гайворонського) / І. Дуда // Свобода. – 1992. – 7 квіт.
“Їхав стрілець на війноньку” [Текст] : (про композитора М. Гайворонського та його твір) // Погребенник Ф. Наша дума, наша пісня / Ф. Погребенник. – Київ, 1991. – С. 195 – 200.
Ковальчук П. Пам’яті Гайворонського [Текст] / П. Ковальчук // Вільне життя. – 1991. – 16 трав.
Ковальчук П. Сурмач війська січового [Текст] / П. Ковальчук // Вільне життя. – 1990. – 15 черв.
Мельник В. Співець стрілецької слави [Текст] : життєвий і творчий шлях М. Гайворонського / В. Мельник // Укр. література. – 2008. – № 11. – С. 36−39.
Мельничук Б. Перший стрілецький оркестр [Текст] : (під керівництвом М. Гайворонського) / Б. Мельничук // Вільне життя. – 1991. – 11 січ.
Мельничук Б. Повік не зів’яне [Текст] : ( про книжку стрілецьких пісень М. Гайворонського) / Б. Мельничук // Тернопіль вечірній. – 1990. – № 20. – С. 3.
Михайло Орест Гайворонський [Текст] // Відомі композитори України [Текст] / редкол.: Г. Б. Мунін [та ін.]. – Київ : Мунін Г. Б., 2016. – С. 55-56.
Михайло Гайворонський [Текст] : [композитор, музикант, диригент] // Література рідного краю : 5-11 кл. : хрестоматія / упоряд. Н. Ю. Біловус, Л. С. Боруцька, М. М. Кондирєва. – Тернопіль : Мандрівець, 2011. – С. 267−268.
Олійник В. Михайло Гайворонський – композитор, диригент і поет [Текст] / В. Олійник // Наукові записки. – Тернопіль, 1993. – С. 100–108.
Пиндус Б. Свідомі і несвідомі пробіли, або кого і чого немає в УЛЕ [Текст]: Гайворонський М. – укр. композитор, диригент / Б. Пиндус // Тернопілля 98-99 : регіон. річник. – Тернопіль, 2002. – С. 521.
Повік не зів’яне [Текст] : стрілецькі пісні Михайла Гайворонського. – Тернопіль, 1990. – 62 с.
Продан І. Його пісні співає народ [Текст] : минуло 110 літ від дня народження Михайла Гайворонського / І. Продан // Вільне життя. – 2002. – 12 листоп. – С. 3.
Стешко Ф. Михайло Гайворонський [Текст] : листи з Батьківщини / Ф. Стешко // Культура і життя. – 1991. – 20 квіт. – С. 6.
Філоненко Л. Невідомі музично-педагогічні праці М. Гайворонського [Текст] / Л. Філоненко // Народна творчість та етнографія. – 1993. – № 3. – С. 28–32.
Янків В. “Пісня степом лине” [Текст] : (до 100-річчя від дня народження М. Гайворонського) / В. Янків // Вільне життя. – 1992. – 16 верес.

* * *

Весна Х. Гайворонський Михайло Іванович (15.09.1892-11.09.1949) – композитор, диригент, поет, критик, громадський діяч [Текст] / Х. Весна // ТЕС. – Тернопіль, 2004. – Т. 1. А-Й. – С. 322-323.
Гайворонський М. (15. 09. 1892 – 12. 09. 1949) [Текст] // Митці України: енциклопед. довідник. – Київ, 1992. – С. 144.

* * *

Вістовський О. Чуєш, сурми заграли[Текст] : (у Заліщиках відзначали 100-річчя від дня народження М. Гайворонського) / О. Вістовський // Молодь України. – 1992. – 22 верес
Забутий сурмач [Текст] : (святкування в Заліщиках 100-річчя від дня народження композитора М. Гайворонського) // Західна Україна. – 1992. – № 39. – С. 10.