Гелета Тетяна

geletaT

Народилася 10 березня 1987 року у с. Новосілка Підволочиського району. В 2004 році закінчила Скалатську ЗОШ І-ІІІ ст. з відзнакою. В 2008 році закінчила історичний факультет Тернопільського педагогічного університету ім.В. Гнатюка.
Працювала вчителем історії Жеребківської ЗОШ.

Навчалась у Лондонському коледжі.
Вірші почала писати з четвертого класу. Як згадує сама Тетяна:

«Любов до української мови та літератури привила їй перша вчителька Шевчук Ольга Олексіївна. А продовжили розвивати талант вчителі української мови та літератури – Зьомко Катерина Денисівна, Боднар Людмила Михайлівна, Феськів Віктор Михайлович».

Україна

У снах своїх ясних лечу до тебе,
Моя засмучена , печальна Україно,
У мріях чарівних бажаю завжди
Я бачити красу , а не руїни…

Плакучою , похилою вербою
Стоїш ти серед красенів – дубів
І знову умиваєшся сльозою
Добилась волі . але що із того?

Шукала радості . та так і не знайшла.
Єдиний скарб твій непокора,
Тай та вже за кордон пішла …

* * *

Шкільні роки так швидко пролетіли.
І їх не зупинити на льоту.
Вже на стежину, що в клас водила
Осіннім днем ніколи не ступлю.

І тихим ранком, що з дзвінком приходив
За рідну парту я не сяду теж.
То пролунав для мене сумно дзвоник
І все тому, що час не знає меж

Вдивляюсь сумно у обличчя школи
Тепер воно далеке і близьке,
Спасибі рідний вчителю за слово
Із уст твоїх сердечне і палке.

Спасибі друже за твою усмішку
Що зігрівала в прикрощах не раз.
Ну , що ж , й тобі шкільне життя спасибі
І вічне « прощавай» від нас !

Ти не сумуй!

Ти не сумуй, що сиві хмари
Сьогодні небо затягли.
А на лугах густі тумани
Мов дим холодний залягли

Що вітер стогне за вікном
І проситься в кімнату
А чорні круки на полях.
Мов злодії хвостаті.

Ти не сумуй і теплим думам
Закрий до серця свого вхід
Бо завтра новий день прибуде.
Отож скажи йому «привіт»

Не вір тому, хто зло віщує
І викликає дивний біль
Ти лиш повір – весна прибуде
Загнавши в пастку білий гнів

Покинь на завжди цей неспокій,
Що змушує тужити,
Покинь…− і світлих сил знайди,
Щоб повний день прожити.

Залиш турботи,що віддавна
Лишили осад на душі.
Йди до мети й ділись зі світом
Красою ранньої зорі.

* * *

Гелета Т. Ти не сумуй… [Текст] : вірш / Т. Гелета // Збручанське літо. Антологія поезії Підволочищини. − Тернопіль, 2005. − С. 126.