Катедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці


м. Тернопіль

Однією зі старовинних споруд, що збереглися до нашого часу є Домініканський костел св. Вінцента Феррарського, відомий зараз як Катедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Храм вражає своєю неповторною красою та величчю і є невичерпним джерелом духовності, культури та просвіти. Святиня мала непросту історію, проте двічі зруйнований храм вистояв і став гордістю нашого міста.

Нині мало хто знає, що Катедральний собор спорудили на місці знищеної давньоруської церкви. У 1749 році, засвідчує фундаційний акт тодішнього власника Тернополя Йосифа (Юзефа) Потоцького (1673–1751 рр.), на розі міських валів відвели місце під будівництво Домініканського костелу.

Вважається, що храм споруджували у 1749-1779 роках, тобто протягом 30 років, однак добудови тривали й пізніше. У документах 1753-1755 років згадується, що будівництво продовжували фінансувати внуки Потоцького – Францішек, Юзеф і Пйотр. Загальний кошторис робіт сягав 120 тисяч злотих.

Отож костел став однією з кращих пам’яток архітектури пізнього європейського бароко, що вирізняється чіткістю композиції об’ємів, гармонійними пропорціями. Храм побудовано з тесаного пісковику в стилі бароко, оздоблено різьбою та кам’яними скульптурами, тим не менше, він був оборонною спорудою. До нього примикали монастирські приміщення, що утворювали єдиний архітектурний комплекс. Всередині цього комплексу був закритий так званий італійський дворик. До 1939 року він мав ошатний вигляд (там був фонтан, квіткові клумби). З двору можна було відразу потрапити у підземелля.

Розписували храм відомі майстри пізнього бароко львів’яни Станіслав Строїнський та його учень Юзеф Хойницький. Фрески костелу відображали основні події історії ордену домініканців. У храмі було аж сім вівтарів. Головний – святого Вінцентія із Феррари, праворуч – Матері Божої Вервиці, святого Альберта і святого Томи Аквінського, розп’ятого Ісуса Христа. Ліворуч, починаючи від хорів, споруджено вівтарі святих Домініка, Яцека і Неслава, Марії Магдалени і Теклі.

Вхід до храму стерегла статуя Святого Вінцента, покровителя доброчинних товариств, котрий був патроном тернопільського костелу. Тієї скульптури вже давно немає. Біля входу в 2004 році було встановлено пам’ятник кардиналу Йосипу Сліпому.

У 1908-1910 роках у храмі відбулася електрифікація та реставрація. Майстри відновили старі фрески і створили нові. У цей же час встановили малі вівтарі. На одному із них була цікава скульптура Богородиці, що ламає блискавки Божого гніву. Під час реставрації за проектом архітектора Садловського спорудили новий купол.

Значної шкоди церква зазнала під час «визвольного походу» Червоної армії у 1939 році. Від гарматного снаряду храм загорівся, внаслідок чого розплавилися прикраси із золота та срібла, було завдано шкоди фрескам та покрівлі. Образ «Скорботної Матері Божої» представники радянської влади вивезли в один із музеїв Росії. Натомість чудотворний образ Богородиці з головного вівтаря та скульптуру Божої Матері все-таки вдалося врятувати, хоч згодом їх вивезли до Польщі.

Під час визволення Тернополя у 1944 році храм вкотре зазнав руйнувань. Була здійснена післявоєнна реставрація, але так і не вдалося відновити багато скульптурних елементів, оздоблення і навіть не зроблено спроби врятувати розпис інтер’єру. Фрески були остаточно знищені внаслідок переобладнання святині під картинну галерею. Згодом картини перенесли в інше приміщення, а храм до відроджувального періоду стояв пусткою.

У 1990-х роках за реставрацію внутрішнього розпису взявся художник Георгій Журавський, який створив на плафоні храму унікальний взірець ілюзорного бароко. Митець витратив понад 6 років на створення фрески в стилі пізнього бароко. У своїй майстерні він виготовив понад тисячу макетів у натуральну величину, щоб відтворити на стелі храму ілюзію ліпнини.

7 червня 1992 року під час Архиєрейської святої літургії владика Михаїл Сабрига, який повернувся із Синоду, що відбувався в Римі, повідомив про благословення Святішим отцем новостворених єпархій, в тому числі і Тернопільської. З жовтня 1993 року храм Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці став іменуватися Архикатедральним собором.

Сьогодні Архикатедральний собор є архітектурною окрасою нашого міста і однією з найбільших його святинь.

Література

Бойцун Л. Старовинні церкви Тернополя [Текст] / Л. Бойцун // Тернопіль : іст. нариси. – Тернопіль : Джура, 2016. – С. 24-31.
Глубіш О. Симфонія Катедрального собору [Текст] : минуле і сучасність / О. Глубіш, Н. Шподарунок. – Тернопіль : Джура, 1999. – 115 с.
Густенко О. Катедра стоїть на фундаменті давньоруської церкви [Текст] / О. Густенко // Номер один. – 2010. – 3 берез. – С. 5.
Катедра [Текст] / упоряд. Н. Шподарунок; автор тексту О. Глубіш, Б. Новосядлий. – Тернопіль : Джура, 2009. – 377 с.
Краснодемський В. Дзвенить собор акордами літургій [Текст] / В. Краснодемський // Свобода. – 2010. – 24 лют. – С. 6.
Мороз В. Загадка забутої церкви [Текст] : [про Домініканський костел – сучасну Архикатедру УГКЦ] / В. Мороз // RIA +. – 2013. – 11 груд. – С. 19.
Мороз В. Колись Катедра у Тернополі мала сім вівтарів, але була без світла [Текст] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2011. – 9 груд. – С. 18.
Мороз В. Так віддавали Катедру Тернополю [Текст] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2009. – 25 груд. – С. 18.
Небесна О. Катедра – місце зцілення і духовної віднови [Текст] / О. Небесна // Місто. – 2009. – 16 груд. – С. 16.
Окаринський В. Хто був будівничим Домініканського собору в Тернополі [Текст] / В. Окаринський // Тернопільська газета. – 2004. – 21-27 квіт. – С. 10.
Свирид В. Домініканський костел : погляд у минуле [Текст] / В. Свирид // Місто. – 2012. – 8 лют. – С. 19.
Чайківська Я. Храмова перлина Тернополя [Текст] / Я. Чайківська // Тернопіль вечірній. – 2012. – 12 верес. – С. 8.