Народилася в м. Збараж 13 липня 1992 року. Навчалась в Теофіпільській загальноосвітній школі Хмельницької області, закінчила музичну школу по класу фортепіано, навчалася в ТНПУ ім. В. Гнатюка.
На даний час проживає та працює вихователем у ДНЗ «Пролісок» село Чернихівці Збаразького р-ну.
* * *
Здійснились всі мрії і марні надії
Хотілось любити, хотілося жити
І вірити в щастя, і вірити в долю.
І наче затихли усі незгоди
І вдома не роблять сумної погоди.
А щастя немає. І всі так гадають.
І ходять понурі, і кожен щось хоче
Чужому бояться поглянути в очі
А що там за ними? А там глибина.
Заглянеш – у когось прозора вода і чорна труна
у когось пожовклі степи, криві береги
у когось жорстока любов, на тілі запечена кров
а в когось душа тремтить й далеко летить
а там небокраї, яскраві, привітні, і нам такі рідні
а там в глибині десь видніються ріки
кохання, краси, неповторності, сили
дарує природа кожній людині.
А ми всі погрузли в болі ярма,
що нам чогось треба… бо в мене нема….
і добре, коли у нас воно є,а в сусіда нема.
В очі загляньте людині.
Там правда… чи не єдина.
* * *
Очі
заплакані ночі
недоспані ранки
самотні світанки
холодне марево
тягнеться здалеку
вийми із себе пропалений серпень
я ненароком
ступила кроком
серце віддала
дідько би тішивсь
тихо на стрісі
я б не вблагала
якби не кохала
якби не хотіла
продала б тіло.
йти із тобою
вперто весною
і цілувати
і забувати
простір без тебе
не треба неба
ніч поєднає твоє і моє
поки ми ділимо ліжко на двоє.
* * *
Для тебе ця осінь остання була.
Була золота і холодна була.
Вона загортала у листя тіла
для тебе вона – червона була.
І дівчина, що нареченою звалась –
їй не судилось – наречена стала.
Ця осінь поцупила, вкрала, зірвала
останні надії, що в серці тримала.
Це доля, це фатум, нічого не вдієш
Ти Богу молися – Йому ти ще віриш.