Кобєлєва (Голуб’юк) Іванна

Кобєлєва-Іванна

Народилася 7 жовтня 1988 в селі Рохманів Шумського району на Тернопільщині. Випускниця Шумського ліцею. Закінчила Національний університет «Острозька академія» за спеціальністю «історія».

З 2010 року живе у Києві. Працювала в Мистецькій агенції «Наш формат», Громадянській мережі ОПОРА, Українському інституті національної пам’яті. Активістка Спілки Української Молоді в Україні та Громадського сектору Євромайдану.
Разом з чоловіком Максимом Кобєлєвим працюють над власним проектом – Порталом мовної політики.

У 2005 році, під час навчання в 11-му класі Шумського ліцею, в Тернополі вийшли друком повість «Мелодія теплого неба» та збірка поезій «Рапсодія почуттів». Того ж року стала лауреаткою літературного конкурсу ім. Уласа Самчука «Стежками слова» (номінація «проза»). Друкувалась у збірці творів молодих літераторів Тернопільщини «Перші ластівки».

У 2008 стала дипломанткою міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (номінація «проза») та лауреаткою Всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки» (номінація «проза») з твором «Дівчинка зі скрипкою».
Друкувалась у журналі «Дніпро», альманахах «Чума» (Івано-Франківськ), «Гойдалка». У січні 2014 року у видавництві «Дискурсус» вийшла поетична збірка «Не плач, Марі». Разом із своїм чоловіком, музикантом Максимом Кобєлєвим, провели ряд презентацій в українських містах.

Любить волинські ліси, шовковицю із доріг понад Дніпром, старі історії та мандрівки на своєму блакитному ровері. Має велику коробку листів від друзів (з тих часів, коли ще всі писали паперові листи) і мріє подорожувати навколо світу.

Не плач Марі

не плач Марі
сльози вони гіркі
не плач
тіні від ліхтарів
світло нічних авто
не плач Марі
ти не ніхто
пий свій гарячий чай
смійся й ходи в кіно
смійся Марі
ти не ніхто
хто ці аморфні вони
тіні в кутку
легко так відітхни
сльози зітри
ку-ку
смійся Марі

Останньої осені

Останньої осені тепло спиться
нас зігрівають думки про море
мелькають у снах знайомі лиця
і жодне слово не коле
останньої осені добре жити
немає страху, ні дилеми
кожна жінка − неначе з Калькутти,
а чоловік − з Вифлеєму
мирно собі розмовляють за чаєм
клени їх посипають листям
їхнього щастя на всіх вистачає
їм би залишилось
світ золотий, як бджолині соти
сказали по радіо: ця осінь остання
людство завмерло − що буде потім?
певно, кохання

Електронний варіант твору «Дівчинка зі скрипкою»:
http://maysterni.com/publication.php?id=27723

* * *

Голуб’юк І. Дівчинка зі скрипкою або Як може бути чи не бути: [Текст] // Витоки: Літературний альманах. Поезія. Проза. Літературна критика. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2008. – Вип. 3. – С. 105.
Голуб’юк І. Мелодія теплого неба [Текст] : повість / І. Голуб’юк. – Тернопіль: Рада, 2005. – 37 с.
Голуб’юк І. Рапсодія почуттів [Текст] : поезії / І. Голуб’юк. – Тернопіль: «Воля», 2005. – 34 с.
Голуб’юк І. «Твої долоні – на запах яблука…» [Текст] : вірш / І. Голуб’юк // Дніпро. – 2010. – № 2. – С. 129
Кобєлєва І. Не плач, Марі [Текст] : збірка поезії / І. Кобєлєва – Брустурів: Дискурсус, 2014. – 100 с.