Лесь Курбас народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір на Львівщині в сім’ї галицьких акторів Ванди і Степана Яновичів. Дитинство його пройшло у с. Старий Скалат нині Підволочиського району Тернопільської області. Після закінчення Тернопільської гімназії вступив до Віденського університету на філологічний факультет, де провчився півтора семестри. На студентській лаві сформувалися його театральні уподобання.
З 1908 р. продовжив навчання у Львівському університеті. Тоді ж почалася його акторська діяльність в аматорському гуртку «Сокіл».
З 1912 р. Лесь Курбас – режисер Гуцульського театру Гната Хоткевича, через півроку – актор театру «Руська Бесіда» у Львові. За короткий час він зіграв чимало ролей, які відразу ж привернули увагу і глядачів і критиків: Гриць («Ой, не ходи, Грицю…» М. Старицького), Михайло Гурман («Украдене щастя» І. Франка), Секретар («Марія Магдалина» Ф. Геббеля), Іван («Осіння буря» І. Войновича), Астров («Дядя Ваня» А. Чехова), Васька Пепел («На дні» М. Горького), Корній («Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка), Гетьман Дорошенко («Сонце Руїни» В. Пачовького).
В квітні 1914 р. Курбас ознайомився з театрами Варшави, Праги, Берліна, Мюнхена. Саме тоді в нього народилися плани створення українського театру, в основі якого мав бути політичний театр надзвичайного типу – від агітки до глибинного філософського осмислення життєвих колізій.
Курбас створив кілька майстерень «Березоля», в яких вчилися багато акторів (більше 200 чоловік). Театр, власне, виходив за межі звичайного театру: тут діяли макетна майстерня, клубна станція, музейна та бібліотечна виробничі комісії і т. п. А головне – завирувала режисерська лабораторія (режштаб), яка керувала творчим життям. Серед її активістів – В. василько, П. Кудринський, Я. Бортник, Б. Тягно, Г. Ігнатович, а пізніше В. Скляренко, Л. Дубовик, М. Крушельницький, М. Верхратський, Г. Черкашин.
У 1925 році Курбас об’єднав усі майстерні «Березоля», відмовився від стадійності задля роботи репертуарного театру. «Час аналізу минув…ми збираємося синтезувати…». Тепер театр перейшов від емоційного впливу на глядача до «акцентованого впливу», результатом усіх цих реформацій було те, що в 1926 р. «Березіль» переїхав до Харкова і став центральним показовим, столичним театром.
Сім років його праці – особлива сторінка в мистецькому житті України. Курбас продовжував виховання професійних режисерів, які згодом здійснювали керівництво театральною політикою республіки. Зібрав кращих акторів, серед яких були А. Бучма, М. Крушельницький, І. Мар’яненко, О. Сердюк, Н. Ужвій, В. Чистякова, Й. Гірняк. Перший сезон у Харкові виявився складним. У 1926-1927 рр. він підготував три вистави, але одну з них не сприйняли глядачі, друга не була показана, а третя не вийшла зі стадії репетиції. Це були «Золоте черево» Ф. Крамелінка, «Хулій Хурина» М. Куліша та «Войцек» Г. Бюхнера.
Маючи підтримку керівництва Наркомату і частини театральної критики, Курбас водночас як керівник «Березоля» став об’єктом нападок з боку Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП). У Харкові він зблизився з членами літературної організації, до якої належав драматург Микола Куліш. Співдружність Курбаса і Куліша започаткувала принципово новий етап в історії сценічного мистецтва в Україні, що ознаменувався постановкою трагедії «Народний Малахій», прем’єра якої відбулася у 1928 році.
«…Україна має незрівнянного майстра та геніального художника», – писала про цю виставу тодішня преса. Та поки кипіли критичні пристрасті навколо гротескового «Малахія», тандем Курбас-Куліш натхненно працював над постановкою нової комедії «Мина Мазайло». Саме вона викликала шквал роздратування, злість та обвинувачення з боку чиновних вусппівців. Як наслідок – ці вистави було вилучено з репертуару, нові п’єси М. Куліша не мали виходу на сцену, Курбас залишився без драматичної бази. Йдучи на вимушений компроміс із вусппівцями, він у 1930 р. поставив «Диктатуру» І. Микитенка як своєрідну оперу, що викликала чергову критичну баталію. «Диктатура» була останнім приголомшливим експериментом Курбаса.
Після виходу у 1933 році щойно написаної Кулішем п’єси «Маклена Граса», на режисера посипалась безжальна критика, в якій всю роботу Курбаса в радянському театрі визнали «хибною».
Діяльність Курбаса на ниві театру не обмежувалася лише режисурою. Окрім цього, він викладав у театральному інституті, виступав на диспутах, друкував статті на сторінках періодичної преси. До того ж він був автором книги «Шляхи українського театру» і «Березіль» (1927), перекладав п’єси з німецької, польської, французької. Разом з учнями організовував перший театральний музей України та видання театрального журналу. Захопившись кінематографом, поставив на кіностудії ВУФКУ в Одесі фільми «Вендетта», «Макдональд», «Арсенальці». А були ще декади, пленуми, з’їзди, на яких Курбас піднімав питання відродження національної культури. Він був удостоєний найвищого тоді звання народного артиста Республіки (1925).
Але 5 жовтня 1933 р. рішенням колегії НКО УРСР, що заслухала питання про роботу театру «Березіль», Курбаса звільнили з посади художнього керівника і директора «Березоля». Через чотири дні після цієї розправи він поїхав до Москви «шукати правду». Та 26 грудня його було заарештовано. Без санкції прокурора, без оформлення матеріалів арешту, тільки з ордером ОДПУ. Підставою для репресій, як зазначено в карній справі, стало стандартне звинувачення, що він був активним членом УВО (Української військової організації).
У лютому 1934 р. його відправили до Харківського ДПУ. Серед архівних судово-слідчих документів зберігається власноручна заява Курбаса: змучений варварськими методами слідства, він «зізнався» в найтяжчих злочинах.
9 квітня 1934 року «зловісна трійка» засудила його до 5 років таборів. Каторжна дорога на Голгофу протягнулася через Біломор-Канал до Соловків, де Курбас створив табірний театр і здійснив вистави: «Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна, «Аристократи» М. Погодіна, «Інтервенція» А. Славіна, «Учень диявола» Б. Шоу.
9 жовтня 1937 року Курбаса вдруге засудила особлива «трійка» УНКВС по ленінградській області до найвищої міри покарання, без порушення карної справи та попереднього слідства. 3 листопада 1937 р. «на честь» 20-ї річниці жовтневого перевороту енкаведистський кат обірвав життя геніального сина України.
Література
ТВОРИ
Курбас Л. Березіль [Текст] : із творчої спадщини / Л. Курбас. – Київ : Дніпро, 1988. – 518 с.
Курбас Л. Філософія театру [Текст] / Л. Курбас ; упоряд. М. Лабінський. – Київ : Основи, 2001. – 917 с.
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
Безручко О. Творчі лабораторії Леся Курбаса та Олександра Довженка [Текст] / О. Безручко // Кіно. Театр. – 2007. – № 3. – С. 16.
Бічуя Н. Л. Десять слів поета [Текст] : повість-есе / Н. Л. Бічуя. – Львів : Каменяр, 1987. – 254 с.
Бойцун Л. 100 років із дня заснування «Тернопільських театральних вечорів» [Текст] / Л. Бойцун // Література до знаменних і пам`ятних дат Тернопільщини на 2015 рік : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. М. Пайонк ; ред.О. Раскіна, Г. Жовтко. – Тернопіль : Навч. кн. – Богдан, 2014. – Вип. 25. – С. 103−105.
Бубній П. Театр у соловецькій неволі [Текст] / П. Бубній, Ю. Ковальков Ю. // Вільне життя. – 2007. – 17 берез. – С. 8.
Василишин О. Потаємні сторінки з життя Леся Курбаса [Текст] / О. Василишин // Вільне життя. – 2011. – 2 берез. – С. 9.
Василишин О. Прометей українського театру [Текст] : [Лесь Курбас] / О. Василишин // Вільне життя. – 2015. – 2 жовт. – С. 5.
Василишин О. У дзеркалі двох епох [Текст] / О. Василишин // Свобода. – 2002. – 23 лют. – С. 8.
Ващенко Н. Ю. Фрагменти спогадів про Леся Курбаса [Текст] / Н. Ю. Ващенко // Театральна бесіда. – 2004. – № 2. – С. 35−39.
Велимчаниця О. Лесь Курбас і експресіонізм [Текст] / О. Велимчаниця // Кіно. Театр. – 2007. – № 3. – С. 12-13.
Відважний новаторський шлях «Березіля» [Текст] // Цвілюк С. А. Українізація України / С. Цвілюк. – Одеса, 2004. – С. 65−75.
Волков М. Березільський експеримент у «легкому жанрі» [Текст] / М. Волков // Український театр. – 1998. – № 5. – С. 28-30.
Волицька І. Театральна юність Леся Курбаса [Текст] / Волицька І. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1995. – 152 с.
Волхонович Ю. Броніслава Ніжинська і Лесь Курбас [Текст] : [співпраця балетмейстера і режисера] / Ю. Волхонович // Український театр. – 1997. – № 1. – С. 10-13.
Гайдукевич Я. Березільці [Текст] : [про Л. Курбаса та Й. Гірняка] / Я. Гайдукевич // Вільне життя. – 2012. – 24 лют. – С. 6.
Гасай Є. Розстріляли Курбаса у листопаді 1937-го [Текст] / Є. Гасай // Свобода. – 2001. – 21 серп.
Гладчук Г. Лесь Курбас – фундатор українського театру [Текст] / Г. Гладчук // Українська мова та література. – 2013. – № 11-12. – С. 62−64.
Голобородько Я. Мистецький тріумвірат [Текст] : [Лесь Курбас, Микола Куліш, Марʼян Крушельницький] / Я. Голобородько // Вітчизна. – 2003. – № 7-8. – С. 157-159.
Гончарик О. Зустрілись – і увійшли у вічність [Текст] : ЛесьКурбас і Микола Куліш / О. Гончарик // Соломія. – 2007. – № 1. – С. 4.
Горак Р. Від поривань юності до вистражданої мети [Текст] : Іван Франко в долі Леся Курбаса / Р. Горак // Дзвін. – 2011. – № 10. – С. 80-93.
Гулей І. Дорога до Леся Курбаса [Текст] / І. Гулей // Вільне життя. – 2013. – 9 січ. – С. 6.
Демська-Будзуляк Л. Філософія театру – історія однієї епохи [Текст] / Л. Демська-Будзуляк // Український best. – Київ, 2002. – С. 155−157.
Добромильська Д. Любовні драми Леся Курбаса [Текст] / Д. Добромильська // Свобода. – 2012. – 9 лист. – С. 5.
Драматичний і музичний театр. Творчість Леся Курбаса [Текст] // Нариси з історії української культури : Архітектура. Образотворче мистецтво. Музика. Театр. Кіно / М. Ваврух, Р. Гавалюк. − Львів : Світ, 2018. − С. 185-191.
Дупля С. Життя на вівтар мельпомени [Текст] : [Лесь Курбас] / С. Дупля // Вільне життя. − 2023. − 24 лют. − С. 4.
Єрмакова Н. До історії педагогічної практики Леся Курбаса [Текст] / Н. Єрмакова // Український театр. – 2007. – № 4. – С. 19.
Єрмакова Н. Початки першої української режисерської школи [Текст] / Н. Єрмакова // Український театр. – 2007. – № 5. – С. 19−23.
Єрмакова Н. Про музичний аспект педагогіки Леся Курбаса [Текст] / Н. Єрмакова // Український театр. – 2008. – № 1. – С. 22-23.
Єрмакова Н. Співпраця режисері і художника: уроки березільської школи [Текст] / Н. Єрмакова // Український театр. – 2003. – № 8. – С. 7-10.
Жицька Т. Лесь Курбас і С. Черкасенко [Текст] / Т. Жицька // Український театр. – 1997. – № 6. – С. 20-21.
Замана О. Курбас і Брехт : спільне спрямування [Текст] / О. Замана // Зарубіжна літ. – 1998. – № 4. – С. 8.
Іде Лесь Курбас, а за ним іде нова доба [Текст] : [біографія, творчість славетного режисера] // На пагорбі долі / М. Шот. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2013. – С. 202−207.
Клековкін О. Десять тез про сакральний театр Леся Курбаса [Текст] / О. Клековкін // Кіно. Театр. – 2001. – № 6. – С. 36−38.
Коломієць Р. Лесь Курбас [Текст] / Р. Коломієць. − Харків : Факт, 2018. − 121 с.
Корнієнко Н. Лесь Курбас – «людина ідеального принципу» [Текст] / Н. Конієнко // Світогляд. – 2007. – № 2. – С. 12-19.
Корнієнко Н. М. Лесь Курбас: репетиція майбутнього [Текст] / Н. М. Корнієнко. – Київ : Факт, 1998. – 469 с.
Корнієнко Н. Лесь Курбас як завтра [Текст] / Н. Корнієнко // День. – 2012. – 10-11 лют. – С. 14.
Кузякіна Н. Олександр Довженко та Лесь Курбас [Текст] / Н. Кузякіна // Дніпро. – 1994. – № 9-10. – С. 38-44.
Курбас Лесь. Шлях «Березоля» [Текст] // Лавріненко Ю. А. Розстріляне Відродження
Курбас Лесь Степанович – український актор, режисер, драматург, реформатор сценічного мистецтва [Текст] // Театральна Тернопільщина: бібліогр. покажч. / уклад. П. Медведик. – Тернопіль, 2001. – С. 89−90.
Курбас Олександр Степанович [Текст] // Підгайний С. Українська інтелігенція на Соловках / С. Підгайний. – Тернопіль, 1999. – С. 115-118.
Лакуша О. Розвиток національного театру, драматургії 1920−1930 років [Текст] : життєвий і творчий шлях Миколи Куліша; зв’язок із театром Леся Курбаса / О. Лакуша // Українська мова та літ. – 2014. – № 20. – С. 38-43.
Левицька Л. Артист із кулею у серці [Текст] / Л. Левицька // Голос України. – 2012. – 25 лют. – С. 14.
Лесь Курбас [Текст] // Танюк Л. Слово. Театр. Життя / Л. Танюк. – Київ, 2003. – Т. 2. Театр. – С. 225-314.
Лесь Курбас – сценічний діяч і театральний філософ [Текст] // Соломія. – 2007. – № 1. – С. 3.
Лесь Курбас (Курбас Олександр-Зенон Степанович) (1887-1937) [Текст] : [актор, режисер, теоретик театру] // Видатні українці : Культура. Мистецтво. Освіта / М. І. Преварська. – Київ : Велес, 2016. – С. 180−183. – (Гордість і слава України).
Люба Н. Молодий театр Леся Курбаса [Текст] / Н. Люба // Н. Люба // Соломія. – 2007. – № 1.
На перехрестях долі: жінки в житті Леся Курбаса [Текст] : [про режисера, актора Леся Курбаса та його родину (життя якої тісно пов’язане з Тернопільщиною)] // Свобода. − 2020. − 2 верес. − С. 5.
Остання адреса : у Сандормоху розстріляли Курбаса [Текст] // Олещук І. Шлях до світанку / І. Олещук. – Тернопіль, 2001. – С. 151-154.
Лесь Курбас – основоположник українського авангардистського театру [Текст] : до 125-ї річниці від дня народж. : біобібліогр. дайджест / ДЗ “Держ. б-ка України для юнацтва”; уклад. О. Круківська; ред. С. Чачко. – Київ : Держ. б-ка України для юнацтва, 2012. – 24 с.
Лесь Курбас: «Поворот до Європи і до самих себе» [Текст] : бібліогр. покажч. / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Нац. центр театр. мистецтва ім. Леся Курбаса ; уклад. Л. Оленич. – Тернопіль : Підруч. і посіб., 2012. – 286 с. – (Родом з України ; вип. 7).
Лесь Курбас [Текст] : режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач // 100 найвідоміших українців / під. заг. ред. Ю. Павленка. – Київ: ОСМА, 2015. – С. 465−471.
Лесь Курбас: «Силу нації не можуть убити жодні декрети» [Текст] // Соловецький реквієм / С.Шевченко. – Київ : Експрес-Поліграф,
Лесь Курбас (1887-1937) [Текст] // Розстріляне відродження : біогр. нариси, літ.-крит. ст., тексти й аналіз творів, термінолог. слов. : для учнів, вчителів та студентів / ред. Т. С. Дорошенко. – Харків : Торсінг плюс, 2010. – С. 9−14.
Людина, яка була театром [Текст] / авт. проекту О. Василишин. – Тернопіль : Терно-граф, 2017. – 24 с.
Макарик І. Перетворення Шекспіра [Текст] = Shakespeare in the Undiscovered Bourn : Лесь Курбас, укр. модернізм і рад. культурна політика 1920-х рр. / І. Макарик. – вид. 2-ге, допов. – Київ : Ніка-Центр, 2013. – 351 с.
Медведик П. Курбас Лесь Степанович [Текст] / П. Медведик // Літопис Борщівщини: наук.-краєзн. збірник / ред. І. Скочиляс, М. Сохацький. – Борщів: Джерело, 2000. – Вип. 9. – С. 65−66.
Медведик П. Тернопільські театральні вечори [Текст] / П. Медведик // Наукові записки. – Тернопіль, 1993. – С. 126−132.
Містерія Леся Курбаса [Текст] : до 100-річчя заснування “Молодого театру” Леся Курбаса (1916-1919) // Календар знаменних і пам`ятних дат. – 2016. – № 2. – С. 92-106.
Молодий театр [Текст] : генеза, завдання, шляхи / упоряд. М. Г. Лабінський. – Київ : Мистецтво, 1991. – 320 с.
Попович Ж. Березольська посмішка «людини-сонця» [Текст] / Ж. Попович // Номер один. – 2012. – 10 жовт – С. 15.
Режисер-експериментатор Лесь Курбас [Текст] // Мельничук Г. 1000 незабутніх імен України. – Київ, 2005. – С. 207−208.
Рогозинський В. Антична трагедія очима Леся Курбаса [Текст] / В. Рогозинський // Всесвітня літ. та культура. – 2010. – № 3. – С. 38−39.
Романенко Л. Лесь Курбас: дві кулі в серце – через кохання і через театр [Текст] / Л. Романенко // Нова Тернопільська газета. – 2012. – 29 лют. – С. 6.
Росіл М. Виповнилося 130 років з дня народження організатора «Тернопільських театральних вечорів» [Текст] : [Олесь Курбас] / М. Росіл // Тернопіль вечірній. – 2017. – 27 лют. – С. 8.
Рудницький М. І. В наймах у Мельпомени [Текст] / М. І. Рудницький. – Київ : Мистецтво, 1963. – 343 с.
Самченко В. Тому що він буря, тому що він – бунт… [Текст] : [Лесь Курбас] / В. Самченко // Україна молода. – 2017. – 2 берез.(№ 28). – С. 11.
Скалій Р. Лесь Курбас: дорога в Сандармох [Текст] / Р. Скалій // Самостійна Україна. – 2002. – № 3. – С. 14-18.
Скалій Р. Лесь Курбас і Тарас Шевченко: витоки залюбленості [Текст] / Р. Скалій // Київ. – 2013. – № 6. – С. 140−150.
Собуцька В. На сцені – і смішне, й сумне, і грішне… [Текст] / В. Собуцька // Соломія. – 2015. – жовт.-груд. – С. 3.
Соколенко Н. Лесь Курбас. Знаний і забутий [Текст] / Н. Соколенко // Дніпро. – 2012. – № 2. – С. 118−121.
Становлення нового театру у 1917-1920 рр. [Текст] // Історія української літератури: кінець ХІХ – поч. ХХІ ст. : у 10 т. : підручник / Ю.Ковалів. – Київ: Академія, 2014. – Т. 3 : У сподіваннях і трагічних зламах. – С. 224-229. – (Альма-матер).
Станішевський Ю. Оперна режисура Лесі Курбаса [Текст] / Ю. Станішевський // Український театр. – 2009. – № 1. – С. 22−29.
Суха О. Сторінками життя реформатора [Текст] / О. Суха // Вільне життя. – 2007. – 3 берез. – С. 8.
Театральна філософія Леся Курбаса [Текст] // Шот Г. Славетне гроно Тернопілля. – Тернопіль, 2008. – С. 63−68.
«Тернопільські Театральні Вечори» (1915−1917) [Текст] // Давній Тернопіль / Б. Остап’юк. − Київ : ЦУЛ, 2020. − С. 33-42.
Трагедія театру «Березіль» [Текст] // Російщення України : науково-популярний збірник / гол. редактор Л. Полтава. – Нью-Йорк, 1984. – С. 310.
Форкош І. Від коріння до крони: Лесь Курбас і нова епоха в національному театрі [Текст] / І. Форкош // Українська мова та літ. – 2007. – № 18. – С. 29-33.
Хімʼяк В. Творчі засади Леся Курбаса у діяльності трупи Тернопільського академічного обласного театру ім. Т. Г. Шевченка останніх десятиліть [Текст] / В. Хімʼяк // Збірник праць. – Тернопіль, 2008. – Т. 4. Видатні постаті в українській культурі і науці. – С. 8−17.
Чечель Н. Акторська школа Леся Курбаса і кіно [Текст] / Н. Чечель // Кіно. Театр. – 2007. – № 3. – С. 14-15.
Шерех Ю. Лесь Курбас і Харків [Текст] / Ю. Шерех // Сучасність. – 1993. – № 12. – С. 44−45.
Шпак В. Розтоптаний «Березіль» театру і душі [Текст] : 130 років від дня народження Леся Курбаса / В. Шпак // Урядовий кур`єр. – 2017. – 18 лют.(№ 32). – С. 10.
* * *
Василишин, О. Людина, яка була театром [Текст] : [музей-садиба Леся Курбаса] / О. Василишин // Збірник праць / Терноп. осередок Наук. т-ва ім. Шевченка ; ред. Е. Бистрицька. – Тернопіль : Терно-граф, 2013. – Т. 8 : Музеї Тернопільщини. – С. 97−109.
Ковцун О. Тут починався театр Леся Курбаса [Текст] / О. Ковцун // Соломія. – 2007. – № 1. – С. 4.
Наша гордість і слава [Текст] : [про музей Леся Курбаса] // Свобода. – 2012. – 2 берез. – С. 3.
Оселя на спогади багата [Текст] // Свобода. – 1999. – 6 серп.
П’ять кімнат і увесь світ : про музей-садибу Леся Курбаса у Старому Скалаті [Текст] // Лавренюк В. Храм у дзеркалі ріки: нотатки музейника. – Тернопіль, 2000. – С. 242−246.
Сівкова Л. Звідси він пішов у великий світ [Текст] : [музей-садиба Леся Курбаса] / Л. Сівкова // Свобода. – 2007. – 28 лют. – С. 5.
Цікаві місця Тернопільщини. Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса [Текст] // Позакласний час. – 2008. – № 5. – С. 59−60.
Юкало В. Музей-садиба славетного засновника «Тернопільських театральних вечорів» і «Березоля» [Текст] / В. Юкало // Збірник праць. – Тернопіль, 2008. – Т. 4. : Визначні постаті в українській культурі і науці. – С. 40-48.
* * *
Демчишин І. «Я вибираю «»Березіль» [Текст] : [вшанування пам’яті Л. Курбаса] / І. Демчишин // Вільне життя. – 2007. – 3 берез. – С. 8.
Костюк С. Він обрав «Березіль» [Текст] : [науково-краєзнавча конференція присвячена Лесю Курбасу] / С. Костюк // Свобода. – 2007. – 21 квіт. – С. 8.