Мелетій Кічура

(1881 – 1937)

Батьківщина українського поета і перекладача, громадського діяча Meлетія Кічури – с. Носів, нині – Бережанського району. Тут він народився 21 січня 1881 р. в родині священика. У дружній сім’ї на зорі життя майбутній поет прилучився до цілющих джерел поезії, фольклорних багатств, народного життя. Ця обстановка сприяла ранньому розвиткові обдарування, вплинула на формування світогляду й естетичних уподобань поета.

Уже в гімназійні роки (навчався у другій вищій львівській гімназії) М. Кічура почав писати вірші, редагував студентський рукописний щотижневик «Праця і згода», в якому під псевдонімом «Зеновій» публікував свої замітки.
У 1899 р. М. Кічура – студент юридичного факультету Віденського уш верситету. Згодом навчався у Львівському університеті. 1910 р. закінчим юридичний факультет Віденського університету.

Того ж року в Кракові завдяки допомозі Б. Лепкого вийшла перша кпи жка поезій М. Кічури – «Без керми». Складалася вона з 34 віршів і засвідчила безсумнівні поетичні здібності її автора.

У 1913 р. М. Кічура видав у Коломиї збірку «Tempi passati». Вже у ній поет виявив себе справжнім майстром художнього слова.

Після закінчення університету М. Кічура переїхав до Коломиї, де працював в адвокатській канцелярії, брав активну участь у радикальному русі.

Із початком Першої світової війни М. Кічуру мобілізовують до війська. Невдовзі він потрапив на фронт, а вже в грудні 1914 р. — у російський полон, перебував у таборах.

У лютому 1918 р. М. Кічура приїхав до Києва, співпрацював у редакціях журналів, на курсах залізничників викладав українську мову, завідував канцелярією Української Академії мистецтв, а згодом став викладачем іноземних мов у Київському художньому інституті.

У Києві М. Кічура поринув у громадське й культурне життя, писав та друкував нові твори. 1925 р. разом з Д. Загулом, Л. Дмитерком, А. Турчинською, Д. Бедзиком, Ф. Малицьким, М. Марфієвичем вони створили секцію «Західна Україна» при літературній спілці «Плуг» (з 1927 р. секція стала окремою літературною організацією).

1928 р. вийшла наступна збірка віршів М. Кічури – «На старті», в основу якої покладено враження, роздуми про Першу світову війну.

Сучасники були вражені яскравістю, багатством поетичних образів і картин нової книжки поета, її волелюбним пафосом.
Лірика М. Кічури – традиційна за формою і стилем. Відданість класичній традиції, постійність у літературно-творчих поглядах поет вважає своєю обов’язковою рисою. Кращі вірші М. Кічури відзначаються непідробною природністю, простотою, невимушеністю. Поет увібрав незчисленні струмочки мудрого й яскравого українського слова, галицького гумору, прислів’їв, приказок, народної пісенної творчості й підніс ці скарби до рівня високої поетичної культури.
Відомий М. Кічура і як перекладач. Йому належать переклади українською мовою творів Ш. Бодлера, Ю. Словацького, Ф. Шіллера та ін.

Німецькою мовою переклав твори Т. Шевченка, Лесі Українки. Велику історико-літературну цінність має його чимала епістолярія.

Не все написане М. Кічура встиг видати. У 1933 р. його безпідставно заарештували і без суду заслали до Сибтабу, де він і загинув у 1937 р. Реабілітований 1989 р.

Кічура М. Вірші [Текст] / М. Кічура // Молода муза: Антологія західноукраїнської поезії початку XX ст. – Київ, 1989. – С. 220-253
Кічура М. Мефісто. Блукав і я колись. Між лави просвистіло, мов лезо різака [Текст] : вірші / М. Кічура // Атом серця: Українська поезія першої половини XX ст. – Київ, 1992. – С. 316-317.
Кічура М. Голод [Текст] : вірш / М. Кічура // Тернопіль. – 1991. – № 1. – С. 45.
Кічура М. «Гуде орган…» [Текст] / М. Кічура // Богославень: духовна поезія західно українських авторів / ред.-упоряд. Б. Мельничук, М. Ониськів. – Тернопіль, 1994. – С. 315.
Кічура М. Наш шлях заляг. Між лавами просвистіло. В Станіславі рух і рейвах [Текст] : вірші / М. Кічура // Тернопіль: Тернопільщина літературна. – Тернопіль, 1992. – Дод. 4. – Вип. 2. – Ч.1. – С. 23-24.
Кічура М. «О чиста кринице… » [Текст] : вірші / М. Кічура // Вільне життя. – 1991. – 7 берез.

 

Життєвий і творчий шлях

Веретюк О. «Не як невільник твій…» [Текст] : (штрихи до творчості М. Кічури) / О. Веретюк // Вільне життя. – 1993. – 31 берез.
Веретюк О. Співець з краю Золотої Липи [Текст] / О. Веретюк // Храм книги: Літопис Бережанського регіон, центру укр. книги. – Бережани, 1994. – С. 113-118.
Дубина М. Мелетій Кічура [Текст] / М. Дубина // Літ. Україна. – 1992. – 3 груд.
Мелетій Кічура [Текст] // Молода муза. – Київ, 1989. – С. 221.
Мельничук Б. Рядок з біографії краю [Текст] : (про М. Кічуру) / Б. Мельничук // Вільне життя. – 1991. – 7 берез.
Незабутні дні [Текст] : [спогади про М. Кічуру. Дружні стосунки поета з Г. Косинкою] // Мороз-Стрілець Г. Голос пам’яті. – Київ, 1989. – С. 128-137.
Погребенник Ф. Мелетій Кічура [Текст] / Ф. Погребенник // 3 порога смерті. – Вип. І. – Київ, 1991. – С. 243-244.

* * *

Кічура Мелетій Омелянович [Текст] // Укр. літ. енциклопедія: в 5-ти т.- Київ, 1990. – Т. 2. – С. 483.