Справжнє прізвище Остапа Вишні?
Справжнє ім’я Остапа Вишні – Павло Михайлович Губенко
Який новий жанр гуморески започаткував Остап Вишня?
Гуморист є засновником нового жанру – усмішка. Він писав: «Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмішка» більш українське від «фейлетону».
У 1923 році виходить перша книжка митця, яка називається…?
У 1923 році виходить перша його книжка «Діла небесні», до якої увійшли широко відомі твори письменника, що не раз передруковувалися в його виданнях.
Скільки дітей було в родині гумориста?
Остап Вишня зазначав про своїх батьків: «За двадцять чотири роки спільного життя послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному». На жаль, із 17 дітей вижило лише 13.
У 1921 році Остап Вишня почав працювати в газеті …?
У 1921 році Остап Вишня почав працювати в газеті «Вісті» перекладачем, редактором якої тоді був талановитий поет, дотепний сатирик Василь Еллан-Блакитний. Він першим підтримав і заохотив до літературної праці Павла Губенка.
Ким мріяв стати малий Остап Вишня?
Заповітною мрією Павла було стати вчителем, тому просив рідних, щоб дозволили йому вступити до Глухівської вчительської семінарії. Та для цього потрібні були великі витрати. Батько дізнався, що він, як колишній солдат, має право віддати (і таки віддав) сина до військово-фельдшерської школи.
Перші твори письменник підписував як…?
Перші твори, надруковані з 1919 року, письменник підписував як Павло Грунський (від селища Грунь, поблизу якого народився гуморист).
У якому році митець закінчив навчання у Києві?
У 1907 році Павло Губенко закінчив навчання у Києві та почав працювати фельдшером у хірургічній лікарні.
Як звали батьків митця?
Батьки митця – Михайло та Параска Губенки. Вони обоє були грамотними, любили читати, знали багато українських народних пісень, казок, жартів. Та й самі були не позбавлені гумору. Письменник писав: «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі».
Чим займався гуморист у вільний від навчання час?
Щоліта, у вільний від навчання час, Павло приїжджав у село разом зі своїм товаришем-сиротою на канікули. Він брав участь у виставах сільського драматичного гуртка і ходив, як згадувала старша сестра, в «коміках», багато читав.