Загребельний Павло (1934–1997)


З ім`ям Павла Івановича Загребельного впродовж багатьох років пов`язані найпомітніші події в житті Тернопільського обласного державного театру ім. Т. Г. Шевченка і театру всієї України. Акторські та режисерські роботи Павла Івановича Загребельного увійшли у скарбницю української театральної культури.

Життя для митця – це творчість. Павло Іванович Загребельний пройшов свій творчий шлях двома головними дорогами – акторською та режисерською, віддавши життя єдиному Тернопільському театрові, оскільки театр був для нього всім – і життям, і долею.

Народився Павло Іванович Загребельний 27 червня 1934 року в селі Рождественське Драбівського району Черкаської області. Після школи вступив до Золотоніського сільськогосподарського технікуму, на спеціальність «агрономія».

Потяг до театру виник у хлопця ще в технікумі, де він режисерував усі концертні вечори, ставив студентські вистави, грав у них. І згодом, на службі в армії, без нього не обходилися жоден концерт, жодна вистава, режисером яких він був. Отак у військовій формі солдат Загребельний у 1957 році успішно склав іспити і став студентом акторського факультету Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. Після закінчення інституту з 1961 року працював актором, а потім і режисером Тернопільського обласного державного театру.

Чимало непересічних ролей зіграв артист, допоки доля не звела його з режисером Ярославом Гелясом у роботі над виставою «Незабутнє» за Олександром Довженком. Головна роль Лавріна Запорожця у виконанні Павла Загребельного стала за твердженням театрознавців «… своєрідним маніфестом театру, вищим ступенем у розвитку зовнішньої постановочної культури, в оволодінні режисерським мистецтвом і внутрішньою акторською технікою. Ця роль великого героїчного темпераменту, величава, справді трагічної сили, що сягає людських глибин, інтелектуальної вершини…»

Цією роллю, для українського театру народився актор героїчно-романтичного плану, великих, по-справжньому шекспірівських пристрастей, тонкого психологізму. Роль показала здатність актора творити образи великих вимірів і відкрила вулканічний темперамент митця. А потім були вистави, де актор проявив своє обдарування у таких ролях, як Андрій Соколов («Доля людини»), Агабо Богверадзе («Поки гарба не перекинулась»), Платон Ангел («Дикий Ангел») і особливо в легендарному Тарасі Бульбі («Тарас Бульба») та ін.

Павло Іванович Загребельний відомий ще і як кіноактор. Він знімався у кінострічках «Червона дюжина» в ролі козака Балабана, «За двома зайцями», «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Веселі Жабокричі», «Вершники».

Режисерському талантові Павла Івановича Загребельного притаманні глибина філософських узагальнень, висока поетична образність, художня довершеність. Кращі його постановки стали помітним мистецьким явищем в Україні – «Голубі олені» О. Коломійця, «Без язика» О. Корнієнка за В. Короленком, «Тарас Бульба» за М. Гоголем, «Закон вічності» Н. Думбадзе, «Влада темряви» Л. Толстого, «Моя професія − сеньйор з вищого світу» С. Карначчі і Тарабузі, «Маруся Богуславка» М. Старицького.

Заслужений артист України Іван Ляховський з теплотою згадує Павла Загребельного – режисера: «…всі ті, хто працював із Загребельним, не могли репетирувати стихійно, поза чітким задумом режисера, покладаючись, тільки на інтуїцію. Актор у режисера Загребельного мусив думати, знати все про образ, який створював, безперервно шукати, але без жодних необдуманих випадковостей. Репетиція Павла Івановича – це завжди зібраність, мобілізація всіх внутрішніх сил актора…».

Заслужена артистка України Марія Гонта: «Він був «ходячою енциклопедією» в дослідженні душі акторської. Павло Іванович ніколи не обіцяв наперед ролі. Але всі знали: якщо Павло Загребельний взяв у роботу актора, то він «витягне» з нього все, що треба для розкриття образу.

У «Мертвому Бозі» М. Зарудного я зіграла роль Тетяни, яка за духом мені була протилежна. Спочатку Павло Загребельний боявся сказати , що дає мені негативну роль. Я була така обурена, така пригнічена цією звісткою. Боялася, що з цією роллю не справлюся. Мене глядачі звикли бачити у зовсім інших образах. Він слухав, слухав, а тоді каже: «Сідай. Заспокойся. Послухай мене». І почав мені розказувати, що він бачить у цьому образі. «Треба викрити негативні риси, які заважають будувати сім`ю . І тільки ти, Маріє, з твоїм темпераментом можеш донести до глядача задум автора. І нехай жінки, котрі сидять у залі, подивляться на себе збоку».

Після цих слів я впевнено взялася за роботу, знала, що мені треба робити, як поводитися. Павло Загребельний не шукав легких шляхів у режисурі. Скільки він взяв таких п`єс, яких ніхто не ставив… А «Роксоляну» він переробив, перетрубачив, як сам розумів. Зробив її такою, якою бачив. А як вибудував образ Роксоляни. Саме ця вистава, мені здається, була піком його режисерської роботи. Павло Іванович був тоді на великому піднесенні. Виставу грали п’ять років з постійним аншлагом».

Акторську і режисерську діяльність Павло Іванович Загребельний поєднував з педагогічною. Він виховав плеяду талановитих митців, які успішно працюють на сцені нашого театру, з 1995 року він – професор Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти.

Помер Павло Іванович Загребельний 14 березня 1997 року, похований в Тернополі.

* * *

Бурміцький О. Справжній талант, справжній друг і порадник [Текст] / О. Бурміцький. – Тернопіль вечірній. – 2002. – 17 квіт. – С. 14.
Весна Х. На краю дороги? [Текст] : полемічне інтерв’ю народного артиста УРСР Павла Загребельного / Х. Весна // Вільне життя. – 1990. – 21 черв.
Вихрущ А. Памʼяті Павла Загребельного [Текст] / А. Вихрущ // Тернопіль вечірній. – 1999. – 17 берез.
Демків Б. Духовне поле Павла Загребельного [Текст] : штрихи до портрета / Б. Демків // Тернопіль вечірній. – 1997. – 21 листоп. – С. 5.
Епоха режисера Загребельного [Текст] : [спогади колег, партнерів, друзів] // Свобода. – 2004. – 26 черв. – С. 4.
Загребельний П. «Я мислю не тільки розумом, а й серцем…» [Текст] : роздуми про культуру емоційного виховання / П. Загребельний // Тернопіль. – 1995. – № 2. – С. 57–60.
Заморська Л. Корифей, який жив у згадках [Текст] : [портрет Павла Загребельного описують його друзі та партнери по сцені] / Л. Заморська // 20 хвилин. – 2009. – 3 лип. – С. 15.
Калина С. Він покинув нас у березні [Текст] / С. Калина // Вільне життя. – 2003. – 15 берез. – С. 4.
Калина С. Талант – це віра в себе / С. Калина // Тернопіль вечірній. – 2000. – 22 берез.
Ліберний О. Павло Загребельний грав як дихав [Текст] / О. Ліберний // Свобода. – 2009. – 10 лип. – С. 4.
Ляховський І. Він був закоханий у людей [Текст] / І. Ляховський // Нова Тернопільська газета. – 2009. – 24-30 черв. – С. 5.
Мельничук Б. «Гарні люди вмирають завжди передчасно чомусь…» [Текст] : [22 червня – 70 років від дня народження народного артиста України Павла Загребельного] / Б. Мельничук // Вільне життя. – 2004. – 22 черв. – С. 3.
Мельничук Б. Із когорти корифеїв театру [Текст] / Б. Мельничук, О. Ліберний // Свобода. – 2009. – 19 черв. – С. 8.
На його виставках завжди було людно [Текст] // Свобода. – 1998. – 14 берез.
Павло Загребельний [Текст] : у спогадах сучасників / ред.- упоряд. Х. Мельничук, Б. Мельничук. – Тернопіль : Лілея, 1998. – 158 с.
Садовська Г. Він грав, як дихав [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 1999. – 13 берез.
Садовська Г. І душа його витала в театрі [Текст] : [вечір памʼяті народного артиста П. Загребельного] / Г. Садовська // Вільне життя. – 1998. – 20 берез.
Садовська Г. «Може бути, що мене не буде…» [Текст] : [про режисера П. Загребельного] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2007. – 14 берез. – С. 4.
Самборська Н. Сценою покликаний [Текст] / Н. Самборська // Вільне життя. – 2009. – 3 лип. – С. 6.
Сергієнко Г. Велике бачиться на відстані [Текст] : [про народного артиста, актора, режисера П. Загребельного] / Г. Сергієнко // Свобода. – 2007. – 17 берез. – С. 8.
Сікорський К. Ми разом йшли… [Текст] : [спогади про П. Загребельного] / К. Сікорський // Вільне життя. – 1998. – 14 берез. – С. 1.