Польовий Омелян

(1913-1999)

Доля Омеляна Польового була тісно пов’язана з тим поколінням, якому судилося стояти біля витоків ОУН-УПА і які в складних умовах Другої світової війни боролися за незалежність України.

Народився Омелян Польовий 3 січня 1913 року у селі Ярчівці Зборівського району в селянській родині. Закінчив народну школу в рідному селі та вступив до Тернопільської української гімназії. Тоді став членом Пласту, а влітку 1932 року вступив до ОУН. Польовий упродовж кінця 1920-1930-х років кілька разів потрапляв на лаву підсудних за проукраїнські погляди, сутички з польською поліцією, розповсюдження листівок ОУН та створення україномовних шкіл.

У вересні 1939 року Омелян Польовий очолював Зборівську повітову екзекутивну ОУН. Після приходу Червоної армії у лютому 1940 року перейшов у німецьку зону окупації, де була зосереджена українська еліта. У травні 1941 року Польовий перебував у тренувальному таборі в Нойгамері (нині місто Свентошув у Польщі), де проходило формування Північної групи Дружин українських націоналістів (ДУН) – Легіону ім. Степана Бандери, що в німецькій армії ідентифікувався під назвою Спеціальний відділ «Нахтігаль».

Навесні 1943 року, після повернення з «Легіону» додому, Омеляна Польового залучили до формування на Дрогобиччині збройних підрозділів Української народної самооборони (УНС). У жовтні 1943 року Польовий прибув на Тернопільщину, щоб стати обласним командиром УНС та військовим референтом у складі обласного проводу ОУН. Згодом був призначений командиром Тернопільської воєнної округи УПА «Лисоня».

Восени 1944 року Омелян Польовий, як командир Тернопільської воєнної округи, керував 24 сотнями УПА, загальною чисельністю близько 4 тисяч стрільців. З серпня 1944 року він очолив загін УПА, який провів кілька значних боїв із підрозділами НКВД. Під час бою на хуторі Альбанівка біля села Нетерпинці Зборівського району 27 вересня, отримав поранення, після якого обов’язки командира над загоном передав Володимиру Якубовському (Бондаренко), а над воєнною округою – Івану Шанайді (Степанович).

Одужавши, Омеляна Польового під псевдом Якір і Ясь у квітні 1945 року перевели у крайовий військовий штаб УПА-Захід старшиною для спеціальних доручень та військовим інспектором. За діяльність на Тернопільщині Головний військовий штаб УПА надав Остапу ступінь поручника з датою старшинства від 14 квітня 1945 року та відзначив Бронзовим Хрестом бойової заслуги (від 14 січня 1945 року).

1 квітня 1946 року у Львові Омелян Польовий потрапив у полон та був засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінили до 25 років радянських концтаборів. Він відсидів увесь строк і у 1971 році повернувся на Тернопільщину. Його постійно переслідували, не давали працювати, не прописували. Останні роки життя Омелян польовий прожив у важких матеріальних умовах. Помер 12 червня 1999 року у місті Тернополі, похований на Микулинецькому кладовищі.

У грудні 1999 року міська рада перейменувала вул. О. Невського на вулицю полковника УПА Омеляна Польового, встановила пам’ятну дошку та барельєф. У 2003 році на Микулинецькому цвинтарі герою УПА встановили величний пам’ятник.

Література

Дригуш Б. Дорога «Остапа» [Текст] / Б. Дригуш // Вільне життя. – 2006. – 23 груд. – С. 4.
Заморська Л. 25 років провів у тюрмах [Текст] / Л. Заморська // 20 хвилин. – 2009. – 27 берез. – С. 11.
Курінний УПА Омелян Польовий [Текст] // Андрушків Б. Тернистими стежками / Б. Андрушків. – Тернопіль : Джура, 2002. – 235 с.
Лівінський О. Громада Тернополя вшанували світлу пам’ять Омеляна Польового [Текст] / О. Лівнський // Тернопіль вечірній. – 2013. – 9 січ. – С. 1, 13.
Олещук І. Не зламав навіть смертний вирок / І. Олещук // Свобода. – 2007. – 2 черв. – С. 4.
Олещук І. Одержимий подвижник нації [Текст] / І. Олещук // Свобода. – 2009. – 12 черв. – С. 4.
Олещук І. Терниста дорога Омеляна Польового [Текст] / І. Олещук // Свобода. – 2012. – 26 груд. – С. 4.
Пукач В. Омелян Польовий («Остап») – командир Третьої Подільської воєнної округи «Лисоня» (УПА-Захід) / В. Пукач [Текст] // Мандрівець. – 2007. – № 5. – С. 85-88.
Філь Є. «Не було б нас, не було б сьогоднішньої держави…» [Текст] / Є. Філь // Нова Тернопільська газета. – 2015. – 15 січ. – С. 2.
Чорній Н. Омелян Польовий назавжди залишився вірним українській ідеї [Текст] / Н. Чорній // Свобода. – 2009. – 6 лют. – С. 5.
Юрик Ю. Як гартувалися герої : (до 85-річчя Омеляна Польового) [Текст] / Ю. Юрик // Тернопілля` 98-99 : регіон. річник / упоряд. Б. Куневич., М. Ониськів. – Тернопіль : Збруч, 2002. – С. 207-212.