Скала-Старицький Мирослав (1909 – 1969)


Повернення із забуття чи навіть із небуття. Цей вислів зустрічається щораз частіше, коли йдеться про талановитих дочок та синів неньки-України, які ніби з тяжкого далекого вирію повертаються до нас із своїх мандрівок. Серед них – видатний співак української діаспори Мирослав Скала-Старицький.

Так, Мирослав Скала-Старицький із театральним псевдонімом Міро Скаля – співак з України. Однак його імені ви не знайдете в енциклопедичному довіднику “Митці України”, який був виданий уже в 1992 р. В чому ж причина такої неуваги чи неповаги?

Мирослав Скала-Старицький народився 13 червня 1909 р. в містечку Скала-Подільська, тепер – Борщівського району. Батько його був дяком та диригентом хору, тож Мирослав почав співати й займатися музикою ще змалечку. Закінчивши гімназію, він деякий час працював у кооперації, але мистецьке покликання не давало спокою. У 1929 р. він вступив до Українського народного театру в Станіславові (нині Івано-Франківськ). І вже в першій постановці опери “Галька” співав партію молодого гураля разом з оперним співаком-тенором Гаєком. Почувши виступ Мирослава, Гаєк заохотив його вчитися співу і провістив йому гарне майбутнє. Так талановитий подолянин став студентом Вищого Музичного інституту у Відні, згодом солістом Львівського радіо і Львівської опери (дебютував у 1942 р. ). А далі нашого земляка чекала велика дорога на знаменитих чужинських сценах, але він ніколи не забував своїх рідних місць, перших кроків професіонала-співака.

Після закінчення Другої світової війни Мирослава Скала-Старицького запросили солістом до Віденської національної опери. Віденська преса називала його виступи й успіхи “сенсаційними”. Співак-патріот узяв собі театральний псевдонім Міро Скаля (від назви свого рідного містечка Скала). Це ім’я і з’явилося в оголошеннях на мурах Парижа, куди Мирослав Скала-Старицький виїжджав у 1949 р. “Ось, нарешті, справжній тенор – Міро Скаля”, – писав часопис “Опера”. “Це найкращий голос, який мені досі доводилося чути” – вторив інший французький рецензент. Немалою приємною несподіванкою для української громади Парижа було те, що Міро Скаля скрізь і завжди підкреслював свою українську національність. У кожній своїй концертній програмі репрезентував твори українських композиторів.

Із 1953 р. М. Скала-Старицький співав провідні партії першого тенора в Брюсельській опері “Ля-Моне”. Як гастролер, під театральним псевдонімом Міро Скаля, Мирослав Скала-Старицький виступав майже у сорока провідних партіях на найпрестижніших сценах Західної Європи, Північної Америки і Північної Африки, був удостоєний найвищих оцінок зарубіжної критики, зокрема такої похвали, як “король тенорів”. Він багато концертував, виступав на телебаченні й радіо, записувався на платівки, в тому числі з творами українських композиторів. Це, зокрема, “За думою дума” Лисенка, “Веснівка” Матюка, “Ой вербо, вербо” і “Черемоше, брате мій” Людкевича, “Думка” Степового та багатьох інших.

Мирослав Скала-Старицький співав сімома мовами (українською, російською, італійською, німецькою, французькою, польською, англійською).

Так само і платівкові записи наспівав у різних формах багатьма мовами в супроводі великого симфонічного й камерного оркестрів, а також з фортепіано. Свій метод співак називав “українським” і підкреслював, що сусіди України віддавна перейняли від українців цей природний метод співу. Свої висновки й твердження митець робив на підставі власної глибокої начитаності та студій.

За високі мистецькі досягнення М. Скала-Старицький був нагороджений срібною медаллю та почесним дипломом Парижа, вшанований золотим ключем Детройта (США). Він виступав у вісімнадцяти оперних театрах і концертних залах п’ятнадцяти країн світу, і повсякчас його супроводжувала українська тема. Помер Мирослав Скала-Старицький 17 лютого 1969 р. у Парижі. Залишив для українців чимало цінних уроків своїм багатющим творчо-мистецьким життєписом.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Бояновська Л. “Приснилося мені, що я вернусь додому” [Текст] / Л. Бояновська // Свобода. – 1995. – 15 серп.

Бояновська Л. Лаври і терни Мирослава Скала-Старицького [Текст] / Л. Бояновська // Тернопіль. – 1995. – № 3. – С. 60–63.

Вітошинська Л. Лаври Міро Скали [Текст] / Л. Вітошинська // Музика. – 1991. – № 6. – С. 22–23.

Герман В. “Король тенорів “ Міро Скаля [Текст] / В. Герман // Слово Просвіти. – 1998. – Ч. 8. С. 14–15.

Король тенорів – із Скали- Подільської [Текст] : [оперний співак, уродженець Тернопільщини М. Скала-Старицький] // На пагорбі долі / М. Шот. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2013. – С. 225−226.

Мельничук Б. Тенор з Божої ласки [Текст] / Б. Мельничук // Тернопіль. – 2000. – 12 січ.

Петраш Б. Мирослав Скала-Старицький (Міро Скаля) [Текст] : біогр. повість / Б. Петраш. – Тернопіль : Джура, 1998. – 104 с.

Петраш Б. Мирослав Скала-Старицький повертається під небо України [Текст] / Б. Петраш // Свобода. – 22 черв. – С. 3.

Петраш Б. Тенор з Божої Ласки [Текст] : монографічне дослідження / Б. Петраш. – Тернопіль. 1999. – 203 с.

Шалайський В. Міро Скаля – співак з України [Текст] / В. Шалайський // Дзвін. – 1995. – № 7. – С. 93–96.

Старицький Мирослав (псевд. Міро Скаля) (1909–1969) – український співак [Текст] // Митці України. – Київ, 1992. – С. 551.

* * *

Дороги Н. Міро Скаля [Текст] : вірші / Н. Дороги // Свобода. – 1995. – 15 серп.