(1911-1971)
Михайло Сорока – провідник Крайової екзикутиви ОУН, організатор руху спротиву в’язнів, член Крайового Проводу ОУН.
Народився Михайло Сорока 1911 року у селі Великі Гнилиці Підволочиського повіту на Тернопільщині. Навчався в Тернопільській гімназії. Там вступив до «Пласту», а згодом в ОУН. Від 1927 року навчався в українській гімназії у Ржевниці (Чехословаччина), а згодом на факультеті архітектури Празької політехніки, де здобув освіту інженера-архітектора.
У 1937 році польська влада за підозрою у причетності до ОУН затримала і засудила Михайла Сороку на 5 років. Ув’язнення відбував у відомій польській тюрмі «Береза Картузька», згодом в тюрмах Ґродно та Станіслава. У Станіславській тюрмі познайомився з Катериною Зарицькою, яка відбувала покарання за вбивство польського міністра. Вийшовши після падіння Польської держави на волю, вони у 1939 році одружилися. Та їхнє сімейне життя тривало недовго. У 1940-му за причетність до ОУН вони були заарештовані радянською владою. Катерина Зарицька у вересні 1941 року в тюрмі народила сина Богдана, якого у 8 місяців передала на виховання своїм батькам. Михайло Сорока був засуджений на 8 років концтаборів ГУЛАГу.
У 1947 році у Воркуті створив підпільну організацію «ОУН-Північ», яка боролася за права політичних в’язнів. За рік був звільнений та вирушив до Львова. Але через два місяці за завданням ОУН повернувся у Воркуту, влаштувався вільнонайманим топографом і продовжував організовувати підпільну боротьбу в концтаборах. У 1949 році Михайло Сорока повернувся до Львова.
В Україні Михайло Сорока відновив зв’язок із Головнокомандувачем УПА Романом Шухевичем. Того ж року його заарештували радянські спецслужби, без суду та слідства відправили на заслання у Краснодарський край. У 1952 році Михайла Сороку звинуватили у створенні організації «ОУН-Північ» і засудили до смертної кари, яку згодом замінили на 25 років ув’язнення.
Скрізь, де був Михайло Сорока, він організовував навколо себе політв’язнів, проводив відзначення літературних, історичних та релігійних свят. Через це його кожні два-три місяці переводили в інший табір.
У 1954 році брав активну участь у Кенгірському повстанні політв’язнів. З початку 1960-х відбував ув’язнення в мордовських таборах, де 16 червня 1971 року помер від інфаркту.
21 вересня 1991 року відбулося урочисте перепоховання праху Михайла Сороки у Львові, на Личаківському цвинтарі. Його поховали поряд з дружиною Катериною Зарицькою.
Література
Вони мислили Україною [Текст] : наук. зб. урочистої академії / за ред. А. Гудими. – Тернопіль : Ред.-вид. відділ Галицького ін-ту, 2009. – 77 с.
Зайцев Ю. «У нас забрали волю, але гідність ми зберегли» [Текст] : [репресовані: Михайло Сорока і Катерина Зарицька] / Ю. Зайцев // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 27 т. / упоряд. О. Г. Бажан, П. З. Гуцал, Л. М. Кіт. – Тернопіль : Терно-граф, 2016. – Кн. 4. – С. 53-76.
Лукащук Х. Михайло Сорока [Текст] / Х. Лукащук. – Брустурів : Дискурсус, 2018. – 35 с.
Творець заполярного проводу ОУН // Позакласний час. – 2019. – № 2. – С. 11-12. – (Школа патріота).
Шпак В. Незламність ціною в життя [Текст] : 105 років з дня народження Михайла Сороки / В. Шпак // Урядовий кур`єр. – 2016. – 19 берез. (№ 53). – С. 9.