Стецько Ярослава

(1920-2003)

«Чинником, який обʼєднуватиме усіх нас, стане любов до України», − так говорила Слава Стецько, що була однією з найвизначніших жінок сучасності. Вона вірила в силу і велич свого народу, любила Україну як люблять Бога, тому служіння Національній ідеї стало її релігією.

Слава Стецько – справжнє дівоче імʼя та прізвище Анна-Євгенія Музика народилася в селі Романівка Теребовлянського району 14 травня 1920 року. Закінчила Теребовлянську українську гімназію, брала участь у Марійській дружині. У 1938 вісімнадцятирічна дівчина стала членом Організації Українських Націоналістів. З приходом у 1939 році в Західну Україну більшовицької влади, покинула рідні місця, де багато хто знав про її національно-патріотичні переконання і перебралася на Львівщину. Працювала вчителькою в сільській школі, водночас навчаючись у Львівському університеті на факультеті мостобудування. Брала активну участь у націоналістичному підпіллі: була референтом з питань культури міської управи. На початку 1940-х років очолювала жіночу мережу юнацтва ОУН – самостійників-державників.

Коли у 1944 році Львів зайняли більшовики, дівчина отримала розпорядження організації виїхати на Захід. Спочатку мешкала у Відні, згодом у Мюнхені, де й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Ярославом Стецьком. Після ліквідації фашистами Української Держави, створеної у 1941 році, Анна Музика знову повернулася до підпільної роботи. У 1942-1944 роках разом із К. Зарицькою розбудовувала мережу Українського Червоного Хреста при УПА. У 1945 році Анна Музика за завданням Проводу ОУН врятувала у Відні тяжко пораненого Ярослава Стецька від переслідування НКВД, а в 1946 році стала його дружиною, взявши собі ім’я Слава.

З кінця 1945 року Ярослав Стецько очолив Антибільшовицький блок народів (АБН) і Слава увійшла до його центрального комітету, очолювала редакцію часопису «АБН кориспонденс». Її енциклопедичні знання, висока ерудиція і хист політичного аналітика знадобилася в роботі керівника пресбюро АБН, редактора журналів «АБН кориспонденс», «Юкрейніе ревю». Була співорганізатором Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН.

Слава Стецько, перебуваючи в еміграції, сприяла розвитку політичної думки, пропагувала і відстоювала ідеї української самодержавності у зустрічах із лідерами ряду світових держав. Після смерті чоловіка у 1986 році очолила АБН.

Влітку 1991 року, через довгі роки еміграції, за півтора місяця до проголошення Україною своєї незалежності, вона приїхала на рідну землю. В 1993 році під її керівництвом ОУН відновила свою діяльність в Україні у вигляді легальної політичної партії – Конгресу українських націоналістів. Будучи головою ОУН, вона очолила й новостворений КУН. Брала участь у створенні виборчого блоку «Національний фронт».

Діяльність Слави Стецько, її боротьба, великі заслуги й авторитет високо поціновувалися українським народом. Її обирали депутатом Верховної Ради України в 1997, 1998, 2002 роках. Як найстарший за віком депутат, вона проголошувала присягу народного депутата України в день відкриття перших сесій парламенту. У Верховній Раді сприяла створенню депутатського об’єднання «Нація і держава».

Померла Слава Стецько 11 березня 2003 року в Мюнхені. Похована 16 березня 2003 року на Байковому кладовищі в Києві.

 

Література

Багряна А. Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько [Текст] / А. Багряна. – Київ : Антологія, 2016. – 94 с. – (Життя видатних дітей).
Ванат І. Наша слава – наша гордість : до річниці від дня смерті Слави Стецько / І. Ванат // Вільне життя. – 2004. – 6 берез. – С. 5.
Гулько Я. Легендарне подружжя Стецьків [Текст] / Я. Гулько // Тернопіль вечірній. – 2009. – 11 лют. – С. 17.
Гусаков І. Незламний дух української революціонерки ХХ ст. [Текст] / І. Гусаков // Педагогічна думка. – 2011. – № 4. С. 85-86.
Каменюк О. Вона жила Україною [Текст] / О. Каменюк // Вільне життя. – 2010. – 14 трав. – С. 6.
Каменюк О. Приклад жертовного служіння [Текст] : [Ярослава Стецько] / О. Каменюк // Вільне життя. – 2014. – 2 квіт. – С. 6.
Мельничук Б. Вірна дочка України. Слава Стецько: життєпис у боротьбі [Текст] / Б. Мельничук, М. Сагайдак, В. Уніят. – Тернопіль : Астон, 2011. – 127 с.
Політика – справа всього життя : 14 травня виповнюється 90 років від дня народження Слави Стецько [Текст] // Шкільна бібліотека. – 2010. – С. 30-31.
Процев’ят Т. Мить Слави [Текст] : спогад на 13-ту річницю дороги у кращі світи Ярослави Стецько / Т. Процев’ят // Україна молода. – 2016. – 25-26 берез. – С. 5.
Садовська Г. Людина чину і твердих переконань [Текст] : [про громадсько-політичну діячку Славу Стецько] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2013. – 15 берез. – С. 5.
Садовська Г. «Хай забудеться моє ім’я, але хай живе вічно Україна» [Текст] // Садовська Г. Краяни / Г. Садовська, В. Собуцька. – Тернопіль, 2009. – С. 602-605.
Сама про себе. 80 років від дня народження Ярослави Стецько [Текст] // Знаменні дати. Календар, 2000. – Київ, 2000. – С. 115-116.
Семків В. України Слава [Текст] / В. Семків // Україна молода. – 2010. – 14 трав. – С. 6.
Стецько Слава [Текст] – видатна громадсько-політична діячка, народний депутат України, педагог // Теребовлянщина. Вип. 1. – Львів, 1999. – С. 126.
Якщо живеш – роби щось корисне [Текст] : [інтерв’ю з Славою Стецько] // Шаров І. Сто сучасників: роздуми про Україну. – Київ, 2002. – С. 395-399.
Ярослава Йосипівна Стецько (Ганна-Євгенія Музика) (14.05.1920-12.03.2003) [Текст] : [українська політична діячка] // Романівка у спогадах : іст.-краєзнавчий нарис / редкол.: О. М. Якубівська, С. Й. Фарботняк, С. М. Ткачик [та ін.]. – Т. : Воля, 2012. – С. 36-39.

* * *

На батьківщині Ярослави Стецько відкрито меморіальну дошку [Текст] : [в с. Романівка Теребовлянського р-ну] // Свобода. – 2004. – 17 берез. – С. 2.
Чайківська Я. Барельєф Славі Стецько відкрили вдруге [Текст] / Я. Чайківська // Тернопіль вечірній. – 2010. – 20 жовт. – С. 1.