Церква Різдва Христового


м. Тернопіль

У центрі міста, на розі вулиць Руської і Митрополита Мстислава милує око старовинний храм оригінальної архітектури – церква Різдва Христового, або, як її ще називають, Середня. Вона належить до найдавніших споруд міста. То був перший християнський храм, що з’явився після того, як Гетьман Ян Тарнавський збудував замок-фортецю і поселення навколо нього стало розростатися. Однак спочатку це була невелика дерев’яна церковка, про яку є перша письмова згадка в королівській грамоті від 6 липня 1566 року. У ті далекі часи до церкви прилягали міські вали, поблизу була вежа і Кам’янецька брама. Зі сходу місто захищав високий мур, за яким населення ховалося від нападників. Церковну територію теж обнесли кам’яною стіною.

У 1600 році було вирішено на місці дерев’яного храму збудувати кам’яний. Ця дата і сьогодні зазначена над входом до церкви. Однак, будували її вже не тільки як храм, а й як кам’яну оборонну споруду. Будівництво завершилося у вересні 1608 р., а наступного року церкву освятив львівський єпископ. Про це зазначено в церковній записній книзі, де, до речі, сказано, що будівництвом керував «добрий муляр» Леонтій, якому допомагали усі парафіяни своєю працею, грошовими пожертвами та будматеріалами.

Кам’яна церква неподалік валу була одночасно оборонною спорудою і входила у загальний комплекс захисту міста. Первісно вона сягала по нинішній бабинець, де над дверима і був згадуваний фундаційний напис. Пізніше спереду добудували притвор, але в такий спосіб, що над ним була стеля, а над нею, на поверсі, церквиця, а точніше, приділ Пресвятої Тройці. Тоді ж добудували два невеликі бокові бастіони і перехідні галереї. Практично під одним куполом діяло дві церкви – Різдва і Святої Тройці. Грамота львівського єпископа Йосипа Шумлянського 1668 року засвідчувала утворення братства для молоді при церкві Святої Тройці. За переказами, у Середній церкві молився під час визвольної війни Богдан Хмельницький.

При храмі знаходився старовинний цвинтар, який вже згадувався в інвентарі міста 1672 року. Напис, висічений на пам’ятному хресті неподалік храму, нагадував про великі людські втрати, які зазнав Тернопіль під час чуми 1770-го. Тоді в місті вимерло до 10 тисяч осіб. Вся церковна територія була обнесена муром. В описі міста 1672 року згадується церковна кам’яниця, в якій мешкав священик Григорій.

Після 1700 року церква Різдва стає греко-католицькою. У 1808 році вона зазнала значної реконструкції: стелю в притворі було завалено, камінь з фундацій ним написом перенесли за вівтар біля бічного входу. Ймовірно, зазнали змін і розписи інтер’єру. Дещо пізніше, наприкінці ХІХ століття, спорудили дзвіницю з трьома дзвонами.

Сучасний архітектурний вигляд церкви остаточно сформувався після останньої реконструкції у 1936−1937 роках, коли парафію очолював знаний церковний діяч і просвітитель отець Володимир Громницький. Тоді у вівтарній частині вибили два допоміжних вікна для кращого освітлення, дещо змінили форму головного купола та іконостасу, розписали інтер’єри.

Є ще декілька яскравих фактів в історії найдавнішого тернопільського храму. 18 листопада 1918 р. тут присягали на вірність Українській державі військовики новостворених збройних сил ЗУНР. У червні 1934 р. в умовах польської влади тут відправляли жалібний молебень за Симона Петлюру.

Після так званого Львівського Собору 1946 року церкву Різдва, як і інші храми, передали Руській (Російській) православній церкві. Сьогодні храм належить до Тернопільської єпархії УАПЦ. У 1958-му, під час розширення вулиці, мур, що оточував церкву, розібрали, а дзвіницю перенесли. Частину церковного подвір’я зайняла вулиця. Нову дзвіницю (архітектор Ігор Малимін) споруджено до 5-ї річниці незалежності України. Тоді ж впорядковано подвір’я.

Важливою святинею, що знаходиться у церкві Різдва Христового є чудотворний образ Матері Божої. Цю ікону передала храмові побожна родина тернопільського шевця Маркевича, що мешкав над ставом. Саме у цій хаті під час Великого посту 1730-го заплакав образ Матері Божої. Церковна комісія підтвердила істинність чуда. Митрополит Атанасій Шептицький своїм декретом 15 липня 1730 року проголосив образ чудотворним і встановив її празник на день Святого Покрова Матері Божої (14 жовтня). Ікону з урочистою процесією перенесли у Надставну церкву. І тут Богородиця продовжувала плакати. Декрет Атанасія Шептицького поновлювано у 1737 і 1834 роках. Про чудесні зцілення від ікони свідчили дари вдячності – вилиті зі срібла мініатюрні руки, ноги, очі, серця як символ оздоровлення тіла і душі. Парох Середньої церкви отець Володимир Громницький після щасливого повернення із Росії, куди його вивезли під час Першої світової війни, прикрасив образ на знак вдячності срібними ризами.

У роки Другої світової війни, вважають старі тернополяни, саме вона, Тернопільська чудотворна ікона врятувала храм від руйнувань. І справді, важко осягнути, як вціліла церква Різдва Христового, адже у квітні 1944-го року після тривалих боїв за Тернопіль всі навколишні будівлі перетворились у руїни.
Храм Різдва Христового є нині кафедральним собором УАПЦ, а також пам’ятником архітектури XVII століття. А Тернопільська Чудотворна ікона Божої Матері вважається однією з найбільших автентичних святинь українського православ’я.

Література

Бойцун Л. Старовинні церкви Тернополя [Текст] / Л. Бойцун // Тернопіль : іст. нариси. – Тернопіль : Джура, 2016. – С. 24-31.
Гулько Я. Храм, що воскрес із руїн [Текст] / Я. Гулько // Тернопіль вечірній. – 2007. – 7-13 лист. – С. 20.
Лещишин А. Середня церква Різдва Христового [Текст] / А. Лещишин // Місто. – 2010. – 15 верес. – С. 15.
Мороз В. Якою була церква Різдва [Текст] : [історія церкви Різдва Христового] / В. Мороз // RIA +. – 2014. – 8 січ. – С. 19.
Окаринський В. Таємниці церкви Різдва Христового [Текст] / В. Окаринський // Тернопільська газета. – 2003. – № 20. – С. 7.
Томчишин Ю. Ікона, що зцілює та охороняє від біди [Текст] : [Тернопільська чудотворна ікона Божої Матері, що перебуває у церкві Різдва Христового] / Ю. Томчишин // Наш день. – 2015. – 23-29 груд. – С. 5.