Українська вишивка – символ національної культури


1Кара-Васильєва Т., Чорноморець А. Українська вишивка. – 2-ге вид., стер. – К.: Либідь, 2005. – 160с.; іл.

Книга знайомить читача з історією української вишивки від Х до ХХ століття. Розглядаються можливості самобутньої народної вишивки, її локальні характеристики щодо історико-етнографічних регіонів, описуються основні техніки шитва, розкриваються символіка рушників, їхнє значення у святах і обрядах. На сторінках цієї книги автори подають техніки церковного шитва, які були поширені впродовж століть, засоби вишивання дорогоцінним камінням, бісером.

2Українська вишивка: Альбом/ Авт. Тексту та упоряд. Т. Кара-Васильєва. – К.: Мистецтво, 1993. – 264с.: іл. – Рез. Та перелік іл. – рос., англ.., фр., нім.

У багато ілюстрованому альбомі, побудованому на матеріалах музейних колекцій України, вперше так повно і широко висвітлено історію розвитку української вишивки від давнини до нашого часу. Розповідається про особливості народної вишивки кожного етнографічного регіону – Середнього Подніпровя, Полісся, Поділля, Карпат і Прикарпаття, Півдня України. В альбомі показано також роль і місце вишивки в оформлені народного одягу та житла.

3Булгакова-Ситник Л. Подільська народна вишивка: Етногр. аспект/ Ред. О.М. Козакевич. – Львів: ін-т народознавства НАН України, 2005. – 328с.:іл.

У монографії вперше досліджено народний досвід подільської вишивки – одної з найбільш складних і красивих в Україні. Визначено і охарактеризовано типи подільської вишивки, їх специфічні ознаки спільні національні риси у контексті традиційної української вишивки.

4Кара-Васильєва Т. Полтавська народна вишивка. – К.: Наук. думка, 1983. – 136с.: іл.

У монографії простежується розвиток народної вишивки на прикладі полтавського регіону, висвітлюються ті шляхи і джерела, в яких формувалось мистецтво полтавської вишивки. Подаються відомості про історію промислу, зв’язки з фольклором, з народними віруваннями, розкриваються окремі сторінки символіки орнаменту. Вишивка розглядається в комплексі з народним одягом, інтер’єром.

5Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка. – К.: Наук. думка, 1988. – 192с.

У монографії вперше в історичному аспекті розглядається народна вишивка, як своєрідне художнє явище і як один із поширених видів народної творчості, в якому знайшла своє відображення художня культура українського народу. Дається аналіз техніки виконання художніх особливостей різнопланових видів вишивки.

6Вишивка козацької старшини XVII-XVII століть: Каталог колекції Чернігівського обл. історичного музею ім.. В.В. Тарнавського/ Авт. вступ. статті та укладач каталогу В. Зайченко. – К.: Родовід, 2001. – 200с.: іл.

Віддаючи належне народним майстрам у створенні чудових орнаментів виявилося, що їм притаманний високий художній смак, тонке художнє розуміння саме представниць козацької старшини. Вони ініціювали розвиток цих орнаментів. Збірка зразків вишивки XVII-XVII ст. в ЧУМ налічує 286 одиниць. Це окрайки, простирадла, скатерки, церковні підрясники та ризи. Розміщення творів у хронологічній послідовності дало можливість прослідувати еволюцію орнаментів протягом століття.

7Ніколаєва Т.О. Історія українського костюма. Іл. З. Васіної, Л. Міненко, Т. ніколаєвої, О. Слінчак, М. Старовойт. Ь- К.: Либідь, 1996. – 176с.; іл.

Книга висвітлює витоки традиційного українського костюма, його багатовікову історію. Вона тісно пов’язана з процесом розвитку української спільноти. Видання представляє широке розмаїття народного вбрання, відповідно до історико-етнографічних регіонів України, акцентуючи увагу на вишивці, якою оздоблювали майже всі його види: свити, кожухи, безрукавки, фартухи, сорочки, запаски, спідниці.