(1911-1962)
Василевич Володимир Владиславович народився 20 червня 1911 року, в селі Могильниця Cтара на Тернопільщині. Закінчив Теребовлянську гімназію, вокальний факультет Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові (кл. О. Бандрівської, 1938), юридичний факультет Краківського університету (1939).
Диригентську освіту здобув у Львівській консерваторії (клас професора М. Ф. Колесси). Працював диригентом академічної хорової капели «Трембіта», разом із такими майстрами хорового мистецтва, як Д. Коротко, П. Гончаров та П. Муравський. Як диригент вирізнявся високим професіоналізмом, чудовим знанням специфіки хорової звучності, володів виразною мануальною технікою. Як згадує народний артист України Павло Муравський, який упродовж 1948-1964 рр. працював художнім керівником і головним диригентом капели «Трембіта», Володимир Василевич був обдарованим музикантом, інтелігентною, чуйною і доброю людиною.
Згодом В. Василевича запросили до Львівської консерваторії ім. М. Лисенка (нині Львівська державна музична академія ім. М. Лисенка) на посаду завідувача диригентської та вокальної кафедр; там він також обіймав посаду декана музично-педагогічного факультету. Студентський хор консерваторії, який очолив В. Василевич, мав у своєму складі диригентів, вокалістів, студентів музично-педагогічного факультету та студентів Львівського музичного училища. Окрім навчальної роботи, колектив провадив велику концертну діяльність. Репертуар хору охоплював твори вітчизняних та західноєвропейських композиторів. З української музики студентський хор озвучив такі твори, як «Кавказ» С. Людкевича, «Радуйся ниво неполитая» М. Лисенка, «Хустина» Г. Топольницького, «Хустина» Л. Ревуцького, «Лічу в неволі дні і ночі» Д. Січинського. Хор консерваторії давав також тематичні концерти. Один із них був присвячений творчості К. Стецька, на якому виконувалися такі твори: «Сійтеся квіти», «Сон», «Ой, сивая та і зозуленька», кантата «Шевченкові». Як згадує учень В. Василевича С. Стельмащук, хор у перше виконав у Львові опрацьовану К. Стеценком для хору пісню «Чуєш, брате, мій?», яку згодом почали співати й інші хори.
Співові студентського хору під керуванням В. Василевича була притаманна висока виконавська культура, яка базувалася на чудовій вокально-художній інтонації, тембровій злагодженості голосів і природному інтонуванні. Ці якості Василевича–хормейстера споріднювали його стиль роботи з методикою Муравського. У виконавському мистецтві В. Василевич сповідував ті художні принципи, які понад півстоліття утверджує П. Муравський.
В. В. Василевич своїм яскравим талантом сформував у 40-60-х рр. ХХ ст. виконавський стиль хорового співу, який впливав на розвиток хорового мистецтва у всій Західній Україні.
Влітку 1962 року хор Львівської консерваторії мав здійснити велику концертну подорож по Німеччині. Концертна програма охоплювала твори великої форми: «Реквієм» В. А. Моцарта, «Реквієм» Дж. Верді, «Самсон» Г. Генделя, «Кавказ» С. Людкевича, хорові твори М. Лисенка, М. Леонтовича, О. Кошиця та ін. про майбутній приїзд студентського хору активно сповіщали німецькі газети. Та перед гастрольною поїздкою, як декан консерваторії В. Василевич мав оглянути табір відпочинку для педагогів Львівської консерваторії, який уперше відкрився на березі Чорного моря. На жаль, сталося непередбачуване… В. Василевич загинув у авіакатастрофі 28 червня 1962 року у небі над Адлером. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. У день загибелі В. Василевича Міністерство культури УРСР не знаючи про трагедію видало наказ про його призначення ректором Харківської консерваторії.
Пам`ять про митця живе нині у творчості учнів, які пам’ятають його мистецтво, і в творчості тих людей, які сповідують його духовні принципи у практичній роботі.
Література
Василевич Володимир [Текст] // Визначні постаті Тернопілля : біогр. зб. / уклад. О. Бенч, В. Троян. – Київ: Дніпро, 2003. – 231 с.
П. Медведик. Василевич Володимир Владиславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. – Т. 1 : А-Й. – С. 223.