Ягільницький замок


1630 рік с. Нагірнянка, Чортківський район

Не дуже часто доводиться бачити такий цікавий замок, хоча він і втратив сьогодні своє справжнє призначення. Навіть з перебудованих стін проступають сліди минулої краси та величі. Замок цей – в селі Ягільниця, що на Чортківщині.

Існує багато легенд, що пояснюють походження назви села Ягільниця. Одна з них оповідає, що вона взялася від прізвища польського короля Казимира Ягелончика, який в п’ятнадцятому столітті стояв тут табором. За іншою версією, назва походить від татарського «ягел» − «пече». Так кричали татари, коли на приступах замку їх обливали гарячою смолою.

Замок у Ягільниці належав до найкращих на Поділлі і вважався одним із найнеприступніших. Розташування на високому пагорбі не раз допомагало йому не здаватися ворогам та вистоювати їх навали. Замок збудований з тесаного каменю і є трикутним у плані. З півночі твердиню оберігало стрімке урвище над долиною річки Черкаски. З півдня, тобто з боку містечка, замок мав два бастіони, глибокий рів та чотирьохкутну в’їзну браму, до якої вів підйомний міст. На подвір’ї замку стояли дерев’яні будинки для прислуги та господарських потреб і окрема камʼяниця для власників. Різні частини укріплень, згідно з легендами, поєднували між собою довгі підземелля, частина яких вела назовні укріплень. Так, один потаємний хід пролягав від замку до сусіднього лісу, і захисники у випадку облоги могли відіслати ним гінця по допомогу чи врятуватися самі. У часи Другої світової війни в цьому ході, за переказами, переховувалися вояки УПА. Правдивість цих історій не перевіряли, але в пивниці замку можна спуститися, бо вони добре збереглися. Стелі великих залів у цих підземеллях оформлені у вигляді арок.

За свою історію замок змінив багатьох власників. Проте найбільш яскравим було панування в ньому князів Лянцкоронських. Деякий час замок був резиденцією паші Ібрагіма Шеітана. Тут розважався король Польщі Ян ІІІ Собєський, повертаючись із походу на Кам’янець.

У 1817 р. Лянцкоронські продали замок австрійському уряду, що влаштував у давніх стінах сушарні тютюнового заводу, а з 1844 р. – ще й фабрику соди, якою підвищували врожаї тютюну. Саме у ці часи глибокий рів частково засипали, бастіони розрівняли, а вежу знесли і на її місці звели браму. У радянські часи в замку продовжувала роботу тютюнова фабрика. Поряд із нею розташували кінський завод.

На сьогоднішній день Ягільницька фортеця − одна з найкраще збережених пам’яток архітектури в Тернопільській області і вона чекає на своїх відвідувачів.

 

Література

Де стояв намет Ягеллона [Текст] // Бурма В. Привиди старих замків (Тернопільщина) / В. Бурма. – Тернопіль, 2011. – С. 257–268.
Золотнюк А. Тютюновий дим над Ягільницею [Текст] / А. Золотнюк // Вільне життя. – 2009. – 4 груд. – С. 8.
Ягільниця (Нагірнянка) [Текст] // Мороз В. Замки і фортеці Тернопілля / В. Мороз. – Тернопіль: Підручники і посібники. – 2011. – С. 118–121.