Збаразький замок


XVII століття м. Збараж

По обидві роки тихоплинної річки Гнізни, притоки Серету, на мальовничій Подільській височині розкинулося старовинне місто Збараж. У народі існують легенди ніби тут збиралися хоробрі дружини для захисту рідного краю, відтак це місце стало називатися Збаражем (Збиражем). Сьогодні Збараж – місто-заповідник. Тут налічують близько сорока історико-культурних пам’яток, пов’язаних з багатовіковою історією міста. Перлиною заповідника є Збаразький замок, що стоїть на високій горі.

Та незважаючи на міцні укріплення, Збараж періоду Київської Русі неодноразово зазнавав нищівних поразок. Після кожної руйнації місто як казковий фенікс, піднімалося з руїн, відроджувалося, а на місці старих, знищених споруд зʼявлялися нові в інших архітектурних та конструктивних формах.

Відомо, що перша Збаразька фортеця була деревʼяною і збудована на Княжій (замковій) горі, згадується у 1211 році Іпатіївським літописом як центр княжого володіння. У 1383 році на місці деревʼяних укріплень було споруджено новий замок, який двічі вщент руйнували татари.

До наших часів зберігся замок, побудований на високій горі на березі річки Гніздна князями Збаразькими в 1620-1631 роках за проектом італійського архітектора Вінчеццо Скамоцці. Споруджували замок під керівництвом видатного фортифікатора, італійця Генріха ван Пеене. Пізніше володарями замку стали князі Вишневецькі, які продовжили будівництво. Коли розпочалася визвольна війна 1648 року, володарем Збаразького замку був Ярема Вишневецький. Князь добре укріпив фортецю, придбав 50 гармат, чимало пороху, зробив продовольчі запаси. Однак у 1948 році козаки Максима Кривоноса взяли твердиню майже без опору. П’ять разів війська Богдана Хмельницького були у Збаражі. У 1649 році козацьке військо разом з татарами в Збаразькому замку, мов у пастці, закрило польсько-шляхетське військо Яреми Вишневецького. Облога тривала сім тижнів. Ці події яскраво змальовані в багатьох літературних творах і, зокрема, в романі польського письменника Генріха Сенкевича «Вогнем і мечем» та поставленому польським режисером Єжи Гофманом однойменному фільмі.

Найбільшого руйнування зазнав Збараж під час турецького нашестя 1675 року. Розраховуючи на милосердя з боку атакуючих, місцеве населення, що переховувалось в замку, стягнуло з мурів шістдесят піхотинців під керівництвом французького капітана Де Сотеля, зв’язало їх та видало туркам. Однак це їм не допомогло. Турки вирізали усіх, а під замок заклали вибухівку та висадили в повітря частину мурів.

Власник Збаража князь Дмитро Вишнівецький відновив укріплення, але не залишив не залишив після себе дітей, і замок перейшов до Йосифа Потоцького, майбутнього коронного гетьмана. За його володіння нових руйнувань твердині завдали російські війська. Уперше вони пограбували Збараж під час боротьби за престол Августа ІІ та Станіслава Ліщинського. Під час цих подій у замку побували український гетьман Іван Мазепа та російський цар Петро І. Вони, оглянувши укріплення замку, дали високу оцінку його оборонним спорудам.

Після смерті Й. Потоцького його нащадки утримували перетворену на панську резиденцію фортецю до ХІХ ст. У 1840 році генерал Бем відкрив у замку цукроварню, яка через декілька років занепала. Після цього пам’ятка була сховищем архівних паперів, а потім її законсервували. На остаточну руїну замок перетворили російські вояки під час Першої світової війни: дах розібрали на дрова, а частину казематів підірвали під час відступу.
До нашого часу Збаразький замок дійшов у прекрасному стані. Вхід на територію середньовічної пам’ятки лежить через бетонний міст. Замок квадратний з формою, з надбрамною баштою і палацом, оточений ровами й валами. Подвір’я з обох сторін оперізують будівлі казематів. В’їздна вежа розташована на одній осі з парадним входом до палацу. П’ятигранні бастіони збереглись лише частково. Раніше у кожному з них були тунелі, що сполучали їх з казематами і замковим подвір‘ям.

На велетенському килимі із зелені та каменю, ніби іграшковий будиночок принцеси, розмістився прекрасний ренесансний палац. Палати двоповерхової будівлі служать виставковими залами. Стародруки і рукописні книги, предмети інтер’єрів релігійних споруд XVII – XIX століть, колекційна зброя та лицарські обладунки…. Експозиція вишивки, археології, етнографії, ремесла краю, творів сакрального мистецтва, нумізматики, органний зал, тощо. Загалом тут відкрито більше 25 виставкових залів. А у підземеллях охочих побачити «темний бік» життя замку чекають темниці із знаряддями середньовічних тортур.

Із Замкової гори відкривається чудовий вид на місто. Внизу над Гнізною на тлі сучасних забудов видніється силует старовинного монастирського костелу Св. Антонія та Юрія монастиря ордену Бернардинців. У Збаражі варто також оглянути інші пам’ятки архітектури – муровані церкви Успення Богородиці (1755) та Воскресення Господнього (1760).

Література

Богуславський Д. Твердині духу… в придорожній пилюці [Текст] : [замки Тернопілля] / Д. Богуславський // Україна молода. – 2014. – 3 верес. – С. 12–13.
Бурма В. Де гуляла козацькая слава [Текст] / В. Бурма // Русалка Дністрова. – 1996. – Ч. 12.
Данилейко В. Національний заповідник «Замки Тернопілля» [Текст] : [історія створення і розвитку музейництва у м. Збаражі; становлення та напрямки діяльності Нац. заповідника «Замки Тернопілля»] / В. Данилейко // Збірник праць / Терноп. оосередок Наук. т-ва ім. Шевченка ; ред. Е. Бистрицька. – Тернопілля : Терно-граф, 2013. – Т. 8 : Музеї Тернопільщини. – С. 180–188.
Замок 1631 р. м. Збараж Тернопільської області [Текст] // Замки та фортеці. – Київ, 2007. – С. 246–251.
Збараж [Текст] // Мунін Г. Б. Визначні пам`ятки Західної України [Текст] / Г. Б. Мунін, Х. Й. Роглєв, О. О. Гаца. – Київ : Книга, 2008. – С. 114–119.
Збаразький замок [Текст] // Бойко В. Замки Тернопілля = Castltes of Ternopil region= Zamki Tarnopolszczyzny / В. Бойко, О. Гаврилюк. – 2-ге вид., допов. – Тернопіль : Новий колір, 2010. – С. 32-36.
Збаразький замок [Текст] // Палков Т. Замки Тернопілля [Текст] : історія та легенди : путівник / Т. Палков. – Львів : Ладекс, 2011. – С. 20−25.
Крайнєва Г. Замки Тернопілля на шляху відродження [Текст] : [Збаразький замок] / Г. Крайнєва // Свобода. – 2006. – 12 квіт. – С. 5.
Левицька Л. Як оживити середньовічні замки [Текст] : [Збаразький замок] / Л. Левицька // Голос України. – 2010. – 16 жовт. – С. 20.
Мороз В. Тут жили друзі Галілея [Текст] : [цікаві історії про Збаразький замок] / В. Мороз // 20 хвилин. – 2006. – 28 квіт. – С. 12.
На кам’яних долонях Збаража [Текст] // На пагорбі долі / М.Шот. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2013. – С. 93–96.
Памятки архітектури Збаразького району [Текст] // Рада. – 2007. – № 7–8. – С. 38–39.
Перець Е. Як відроджували Збаразьку фортецю [Текст] / Е. Перець // Русалка Дністрова. – 1997. – № 3. – С. 2.
Попович Ж. Таємниці ікон Збаразького замку [Текст] / Ж. Попович // Номер один. – 2013. – 20 лют. – С. 12.
Романенко Л. Чи стане Збаразький замок одним із «Семи чудес України»? [Текст] / Л. Романенко // Нова тернопільська газета. – 2011. – 21–27 вер. – С. 6.
Стронський М. Збараж – історичний та сучасний [Текст] / М. Стронський // Тернопіль вечірній. – 2001. – 18 квіт. – С. 14.
У Збаразькому замку відкрили музей середньовічних тортур [Текст] // Свобода. – 2010. – 9 лип. – С. 4.
Федорів Т. Музейна колекція Збаразького замку: формування та сучасний стан [Текст] : [історія створення Нац. заповідника «Замки Тернопілля» ; формування та сучасний стан його музейної колекції] / Т. Федорів // Збірник праць / Терноп. оосередок Наук. т-ва ім. Шевченка ; ред. Е. Бистрицька. – Тернопіль : Терно-граф, 2013. – Т. 8 : Музеї Тернопільщини. – С. 529–535.
Федорців Н. Наш замок – серед семи чудес світу [Текст] / Н. Федорців // Місто. – 2011. – 24 серп. – С. 3.