Один із найвідоміших провідників українського націоналізму ХХ століття Ярослав Стецько народився 19 січня 1912 року у Тернополі у сім’ї священника. Юнак був дуже здібний до навчання, тому з відзнакою закінчив Тернопільську гімназію. Після закінчення гімназії Ярослав вступив на філософський факультет Львівського університету, паралельно вивчаючи право в Краківському університеті.
Ще навчаючись в Тернополі, Стецько брав участь у нелегальному молодіжному націоналістичному русі, вступивши в «Українську військову організацію», а потім – в ОУН. З переїздом до Львова його діяльність в ОУН тільки посилилась. У 1932 році, коли Ярославові Стецько було 20 років, він став членом Крайового правління ОУН на західно-українських землях. Очолив ідеологічну референтуру, редагував підпільні видання ОУН «Юнак», «Юність», «Бюлетень Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ».
У 1934 році Стецька заарештували під час облави на представників ОУН, що почалася після вбивства у Варшаві міністра внутрішніх справ Польщі Перацького. У в’язницю також потрапили Степан Бандера, Микола Лебідь, Володимир Янів, Роман Шухевич, Богдан Підгайний, Іван Малюца та інші. Ярославу Стецьку присудили п’ять років ув’язнення. Він перебував у в’язниці з літа 1936-го до осені 1937 року, а потім в лютому 1940 року Стецько став одним з ініціаторів створення в Революційного Правління ОУН в Кракові. У тому ж році був обраний заступником керівника ОУН Степана Бандери.
З початком німецько-радянської війни Я. Стецько брав участь у формуванні похідних груп ОУН з метою організації українського самоврядування на окупованих німцями українських землях. Прорвавшись до Львова із групою однодумців, скликав Національні Збори, які 30 червня 1941 року проголосили Акт відновлення Української Держави і обрали Я. Стецька прем’єром Українського уряду Державного Правління. Проте 12 липня він був заарештований гестапівцями і перевезений до Берліна. За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави, Я. Стецька перевели до концтабору Заксенгаузен, де він аж до вересня 1944 року перебував у бункері смерті. У 1945 році Стецько втік з-під нагляду гестапо і оселився з дружиною в Мюнхені. Вже на початку 1945 року на Конференції ОУН його обрали в тричленне верховне Бюро Проводу ОУН разом зі Степаном Бандерою та Романом Шухевичем.
У 1946 році Стецько очолив Антибільшовицький блок народів, президентом якого був до кінця свого життя. Він також розгорнув широку діяльність на всесвітній антикомуністичній арені. З 1968 року став головою Проводу революційної ОУН-Б, яку і очолював до кінця свого життя. За даними американського дослідника Расса Белланта, Стецько користувався підтримкою США. Під час правління Рейгана Білий дім залучав його до своїх справ і вважав серйозним лідером. Я. Стецько є автором книг «30 червня 1941 року» (1967) та «Українська визвольна концепція», яка вийшла вже після його смерті (1987).
Помер Стецько 5 липня 1986 року в Мюнхені, де його й поховали на цвинтарі Вальдфрідгоф.
Література
Вірність Україні [Текст] : Ярослав і Ярослава Стецьки // Мельничук Г. 1000 незабутніх імен України. – Київ, 2005. – С. 61-62.
Вічний син України [Текст] // Рог В. Життя для України / В. Рог. – Київ, 2003. – С. 42-45.
Горохівський Л. 100 років від дня народження Ярослава Семеновича Стецька [Текст] / Л. Горохівський // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2012 рік : бібліогр. покажч. / Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека; уклад. М. Друневич. – Тернопіль, 2011. – С. 24-25.
Грещук Г. Тернопільщина вшановує пам’ять Ярослава Стецька [Текст] / Г. Грещук // Тернопілля, 97. – Тернопілля, 1997. – С. 188.
Дригуш Б. Про Ярослава Стецька [Текст] / Б. Дригуш // Вільне життя. – 2007. – 20 жовт. – С. 3.
Зі словом до українського народу. До 100-річчя від дня народження Я. С. Стецька (1912-1986) [Текст] // Календар знаменних і пам’ятних дат. – Київ, 2012. – № 1. – С. 61-69.
Каменюк О. Син України [Текст] / О. Каменюк // Вільне життя. – 2012. – 20 січ. – С. 6.
Липовецький С. Людина «залізної волі» : 19 січня виповнилося 100 років від дня народження Ярослава Стецька / С. Липовецький // День. – 2012. – 20-21 січ. – С. 12.
Мельничук Б. Великий українець із Тернопілля Ярослав: життєвий шлях Провідника ОУН [Текст] / Б. Мельничук, М. Сагайдак, В. Уніят. – Тернопіль: Астон, 2010. – 175 с.
Олещук І. Борець за волю України [Текст] : [до 105-ї річниці від дня народж. Ярослава Стецька] / І. Олещук // Вільне життя. – 2017. – 13 жовт. – С. 2.
Олещук І. Ярослав Стецько – мужній борець за волю України / І. Олещук // Тернопіль вечірній. – 2012. – 18 січ. – С. 5.
Сагайдак М. Улюбленець однокласників, захисник скривджених [Текст]: маловідомі сторінки дитинства та юності Ярослава Стецька / М. Сагайдак // Вільне життя. – 2014. – 7 лют. – С. 5.
Садовська Г. Нема пророка у своїм краю ? [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2005. – 16 берез. – С. 4.
Уніят В. Життя Провідника: маловідомі факти [Текст] / В. Уніят // Нова Тернопільська газета. – 2012. – 25-31 січ. – С. 5.
Хаварівський Б. Стратег української визвольної боротьби [Текст] / Б. Хаварівський, Г. Грещук // Свобода. – 2002. – 29 січ. – С. 3.
Яневський Д. Проект «Україна». 30 червня 1941р., акція Ярослава Стецька [Текст] / Д. Яневський. – Харків : Факт, 2013. – 283 с.
Ярослав Стецько (1912-1986) [Текст] // Вісті Комбатанта. – Торонто-Нью-Йорк, 1986. – Ч. 4. – С. 40-41.
Ярослав Стецько і його концепція національно-визвольної боротьби [Текст] // Полянський О. Історичні силуети / О. Полянський. – Тернопіль, 1998. – С. 61-68.
Ярослав Стецько. Політичний і державний діяч [Текст] // Визначні постаті Тернопілля. – Київ, 2003. – С. 192-193.