Кирило Студинський – визначний український літературознавець і громадський діяч.
Народився 4 жовтня 1868 р. в с. Кип’ячка, нині – Тернопільського району, в сім’ї священика.1 вересня 1876 р. розпочав навчання в народній школі. 3 1878 по 1887 р. навчався у гімназіях Тернополя і Львова. У 1887 р. закінчив з відзнакою Львівську академічну гімназію і вступив на теологічний факультет Львівського університету. З 1889 р. для поглиблення знань навчався у Віденському університеті. 17 лютого 1894 р. йому присвоєно ступінь доктора філософії зі спеціальності “Слов’янська філологія” за фундаментальну монографію про духовне життя України у ХVІІ-ХVІІІ століттях.
У травні 1894 р. заради детальнішого вивчення польської словесності та російської літератури XIX ст. вступив до Берлінського, а згодом до Київського університету Святого Володимира і в Духовну академію. А в травні 1895 р. виїхав на навчання до Петербурга. Згодом 28-річний Кирило Студинський успішно захистив на філософському факультеті Ягеллонського (Краків) університету свою доцентську габілітаційну роботу. Три роки викладав у цьому ж університеті, а далі продовжував працювати професором української словесності та старослов’янської мови у Львівському університеті.
З 1919 р. К. Студинський – дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові, де керував науковою школою літературознавців-славістів. У листопаді 1923 р. він став головою НТШ, яке очолював дев’ять років. У 1929 р. за рекомендацією А. Кримського К. Студинського обрали дійсним членом Всеукраїнської Академії наук, одночасно він працював проректором з наукової частини Львівського університету.
Кирило Студинський – автор нарисів про фольклор у творчості І. Котляревського, І. Франка, Т. Шевченка, праць про полемічну літературу ХVІ – ХVІІ ст. та польсько-українські літературні зв’язки цього періоду. Окремо вийшли видання “Лірники” (1894), “Адельфотес” (1895), ”Генеза Головацького в літах 1835 – 1949”(1905 – 1909), “Галичина і Україна в листуванні з рр. 1862 – 84” (1931).
У 1941 р. був репресований сталінським режимом і загинув при втаємничених обставинах.
Кирило Студинський опублікував понад 500 праць. Його науковий діапазон охоплює загальне мовознавство, слов’янську філологію та історію слов’ян, українську словесність, історію і філософію християнства, патрологію церкви тощо. Володів шістьма стародавніми та десятьма сучасними мовами. Його перу належить велика кількість поезій, тритомна повість “Поема молодості” (1919) та інші твори.
ЛІТЕРАТУРА:
Бубній П. Академік Кирило Студинський [Текст] / П. Бубній // Тернопіль: Тернопільщина літературна. – Тернопіль, 1991. – Вип. 2. Ч. 1. – С. 42.
“Буде мені дуже приємно…” [Текст] : листування двох вчених: А. Брюкнера і К. Студинського // Вільне життя. – 1996. – 2 лют.
Веретюк О. Огонь життя, принесений на жертівник рідної землі [Текст] / О. Верестюк // Русалка Дністрова. – 1993. – № 18.
Горак Р. Трагедія червневої ночі [Текст] : подробиці зникнення Петра Франка та Кирила Студинського / Р. Горак // Західна Україна. – 1993. – № 38, 39.
Дорош Є. Кирило Студинський [Текст] : док., спогади, світлини / Є. Дорош, В. Слюзар. – Тернопіль : Підруч. і посіб., 2008. – 79 с.
Дуда І. Вулиці змінюють імена [Текст] / І. Дуда // Тернопіль вечірній. – 1992. – 10 черв.
Єдлінська У. Учений великих заслуг і доброго серця [Текст] : до 125-річчя з дня народження Кирила Студинського / У. Єдлінська // Свобода. – 1993. – 2 жовт.
Заслужений перед українством [Текст] : (вчений Кирило Студинський) // Качкан В. А. Українське народознавство в іменах: у 2- х ч. – Київ, 1995. – Ч. 2. – С. 144 – 151.
Качкан В. Кирило Студинський [Текст] / В. Качкан // Освіта. – 1995. – 1 лют.
Кучер Р. В. Наукове товариство імені Т. Шевченка / Р. Кучер. – Київ: Наук. думка, 1992. – С. 3, 24, 32, 34, 35, 44, 52, 53 ,62, 70, 79, 93, 100: Про К. Студинського.
Кирило Студинський [Текст] // Мить історії : 366 мініатюр про людей і події / Ю. Шаповал. − Київ : Парлам. вид-во, 2019. − С. 301.
Коваль Г. Кирило Студинський − фундатор нобелівського руху в Україні [Текст] / Г. Коваль // Свобода. − 2018. − 17 жовт. − С. 12.
Меленчук О. Кирило Студинський − дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка [Текст] / О. Меленчук // Слово і час. − 2017. − № 6. − С. 16-22.
Руданов Д. Академік Кирило Студинський [Текст] / Д. Руданов // Культура і життя. – 1990. – 28 січ.
Студинський К. [Текст] // Стрельський Г. Михайло Грушевський, його сподвижники і опоненти / Г. Стрельський, А. Трубайчук. – Київ, 1996. – С. 141–142.
Студинський Кирило (псевд. К. Вікторин, І. Лаврин, К. Зорян; 4. 10. 1868 – червень 1941) – визначний укр. літературознавець і громадський діяч [Текст] // Підкова І. З. Довідник з історії України: в 3-х т. / І. З. Підкова, Р. М. Шуст. – Київ, 1999. – Т. 3. – С. 284–285.
Студинський Кирило – український історик літератури [Текст] // Ткачов С. 250 імен на карті Тернопілля: польсько-українські культурні взаємини: краєзнавчо-біографічний покажчик / С. Ткачов, В. Ханас. – Тернопіль, 1996. – С. 42.
Ткачук М. “Най пісня нас веде у бої” [Текст] : до 125-річчя від дня народження К. Студинського / М. Ткачук, О. Веретюк // Вільне життя. – 1993. – 2 жовт.
Хома В. Грані його таланту [Текст] / В. Хома // Вільне життя. – 1988. – 19 лист.
* * *
Гнізний І. Тут дух його витає і воскресає слід [Текст] : відзначення 125-річчя від дня народження видатного укр. вченого, академіка К. Студинського / І. Гнізний // Свобода. – 1993. – 12 жовт. – С. 3.