Усе про книжку
“Аж дивно було киці Волошці, що так тихо у хаті. Прислухалася – ніхто не ворушиться. Глянула по кімнаті – ніде нікого. Сама-самесенька вона вдома. Та гульк – долі щось химерне стоїть. Скочила додолу, підкралася тихесенько та й заглядає. Аж на неї дивиться якась…
– Хто ти? – питає.
– Киця.
– І я киця. А як тебе звуть?
– Киця Волошка.
– Та я ж киця Волошка.
– І я. Ти перша, а я друга.
Перша хотіла понюхати другу, а в тієї носик холодний і не дихає. Шкло якесь. А нумо її погладити. А там немає нікого.”
Здогадалися, з ким гралася киця Волошка?