Мотика Ярослав


Скульптор Ярослав Мотика є надбанням усієї України і предметом гордості Тернопілля. Народився майбутній митець 10 січня 1943 року у селі Староміщина Підволочиського району Тернопільської області.

Дитинство як і у всіх «дітей війни» проминуло в злиднях і бідності. Його батько, Микола Григорович Мотика провів, 12 років в ГУЛАГУ, мати ледве зводила кінці із трьома малими дітьми. Згодом родина переїздить до Львова, там юнак відвідує дитячу художню школу. Потім навчається Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, який відкрив йому шлях у світ мистецтва. А нині, роботи Ярослава Мотики стали окрасою престижних експозицій, в тому числі столичного Музею сучасного мистецтва.

Лауреат національної премії ім. Т. Шевченка (1972) Ярослав Мотика постає перед глядачем у двох іпостасях – як скульптор-монументаліст і як майстер камерної пластики. Свою першу творчу роботу Ярослав Мотика виконав у 1966 році. Це скульптура русинки, яку митець назвав «Лілея». Вродлива оголена юнка, яка задивилася на своє відображення у плесі озера. Ця робота митця вже декілька десятиліть прикрашає Стрийський парк Львова, чаруючи своєю жіночністю і демонструючи майстерність автора. Від створення «Лілеї» проминуло майже півстоліття, митець продовжує оспівувати жіночу красу. «Лілея» започаткувала серію жіночих постатей у глині, камені, бронзі.

Відома робота майстра «Три грації», скульптура юної дівчини, що прикрашає парк ім. Лесі Українки у Луцьку. Ярослав Мотика не втомлюється оспівувати красу та ніжність жіночого та чоловічого тіла. Це отримало відображення в таких його роботах «Поцілунок кентавра і скіфіянки, «Закохані проліски», «Поцілунок степової музи», «Монумент закоханих», «Поєднання», «Закохані», «Венера з дніпрової піни», «Приборкання лева», які неодноразово експонувались на виставках у Львові, Тернополі, Луцьку, на Трієнале у Києві.

Із теми кохання логічно випливає тема материнства, яку ми спостерігаємо у низці творів, починаючи з Божої Матері і продовжуючи світськими матерями з дитиною, чи сільськими трудівницями, це і «Мадонна степу» і «Годування немовляти» й інші.

У творчому доробку Ярослава Мотики галерея портретів українських діячів: погруддя Т. Шевченка, І. Франка, М. Грушевського, Г. Сковороди, Л. Костенко, І. Марчука, Р. Сельського, Б. Возницького та ін.

Митець працює у різноманітних жанрах. Зокрема в монументальній скульптурі відомі його пам’ятники, тесані з каменю – полковнику Євгену Коновальцю та Тарасу Шевченку з маленьким хлопчиком-кобзарем у місті Жовква на Львівщині, пам’ятник Маркіяну Шашкевичу в селі Нестаничі Радехівського району. Мадонна з дитиною, Ісус Христос-мислитель, портрет художника Шатківського, Покрова Божої Матері – ці роботи зберігаються в Музеї сучасного мистецтва в Києві.

Граційні леви, що прикрашають вхід до Львівської міської ратуші. В Європі знають пам’ятник Ярослава Мотики до 1000-ліття хрещення України-Руси в місті Генку (Бельгія). Цей пам’ятник скульптор виготовив на замовлення місцевої української діаспори. На фасаді великого хреста майстер створив образ князя Володимира і княгині Ольги, які освячують Україну-Русь. З титульної сторони Хреста зображено пієту (зняття Ісуса з хреста і оплакування його). Відкриття пам’ятника було приурочене до 50-річчя поселення українців у Бельгії.

А мідний пам’ятник Покрови Божої Матері в місті Буську на Львівщині вражає незвичністю та оригінальністю форми. Це був перший пам’ятник Незалежній Україні до першої річниці всенародного референдуму за незалежність.

Ярослав Мотика працює і в галузі меморіальної скульптури. Його твори увічнюють пам’ять про відомих діячів культури на Личаківському та Байковому цвинтарях Львова та Києва.

Значне місце у творчості Ярослава Мотики займає пластика малих форм з глини: янголи, мамаї, козаки, підсвічники, які випромінюють добру енергетику. Творчість Ярослава Мотики глибоко закорінена в народну традицію. Відомо про вплив на творчість митця майстрів села Гавареччина Золочівського району, яке славиться чорнодимною керамікою. Митець виліпив портрети цих гончарів, відобразив їх у малих формах з тієї ж глини, з якої вони витворювали свої вироби, знаходяться у постійній експозиції Олеського замку.

А ще Ярослав Мотика є неперевершеним фотомитцем. Його світлини вражають безпосередністю,молодістю і воістину народними мотивами.

 

Література

Мотика Я. Гуцульська мадонна, гіпс. 2000 р. Пісня про Довбуша, випалена глина, 1970. Художниця Ярослава Музика, шамот, 1975. Живописець Володимир Патик, шамот, 1985. Козак Мамай, 2013 р. Степова ідилія, випалена глина, 2013. Портрет Івана Марчука, шамот, 1999. Портрет Ліни Костенко, гіпс, 2013. Покрова, проект пам’ятника, 2010. Берегиня, бронза, 1995, Пієта, 1990. Портрет художника Романа Труша, шамот, 1975. Портрет Бориса Возницького, бронза, 2000. Проліски, випалена глина, 2013. Мамай-мислитель, випалена глина, 1970 [Образотворчий матеріал] / Я. Мотика // Дзвін. – 2014. – № 4.

* * *

Новосядлий Б. Застигла музика в камінні [Текст] / Б. Новосядлий // Свобода. – 2009. – 27 берез. – С. 5.
Ярослав Мотика: «Скульптура відкрила для мене гармонію світу» [Текст] : [інтерв’ю з укр. скульптором, лауреатом Шевченківської премії] / розмову вела Л. Степовичка // Дзвін. – 2014. – № 4. – С. 147-152.

* * *

Дуда І. Мотика Ярослав Миколайович (10. 01. 1943) – скульптор [Текст] / І. Дуда // Тернопільський енциклопедичний словник: в 4-х т. – Тернопіль, 2005. – Т. 2. К−О. – С. 568.
Мотика Ярослав Миколайович [Текст] // Мистецтво України: біогр. довід. / ред.. А. В. Кудрицький. – Київ, 1997. – С. 424.
Мотика Ярослав Миколайович (1943, с. Староміщина Тернопільської обл.) [Текст] // Шевченківські лауреати 1962-2001 : енциклопед. довід. – Київ, 2001. – С. 363−364.