Назарук Осип (1883 – 1940)


Назарук_Осип

Без перебільшення, однією з найяскравіших особистостей у Галичині першої половини ХХ століття був Осип Назарук – публіцист, письменник, громадський діяч.

Народився він 31 серпня 1883 р. в м. Бучач. Тут вчився у гімназії. Згодом студіював право у Львівському та Віденському університетах. Його покликанням зі студентських років стала політика, водночас він шліфував публіцистичну майстерність. Результатом стала видана ще до 1914 р. низка брошур на політичні теми.

Після вибуху Першої світової війни О. Назарук тісно пов’язав свою долю з Українськими Січовими Стрільцями і став їхнім літописцем. Був одним із організаторів “Пресової кватири” УСС.

1916 р. у Львові вийшла праця О. Назарука “Слідами Українських Січових Стрільців”, а у Відні побачила світ його ж книжка “Над Золотою Липою”. Донині ці видання залишаються одними з найважливіших і найавторитетніших джерел вивчення історії УСС.

Того ж 1916 р. у Львові вийшла ще одна книжка – “З крівавого шляху Українських Січових Стрільців”, до якої був безпосередньо причетний Осип Назарук. У цю “ілюстровану збірку оповідань і описів” він вклав багато праці як автор, редактор і упорядник. А роком раніше О. Назарук видав у Відні ”Співанки УСС”.

Письменника постійно вабила історична тематика. Його погляд зупинився зокрема на двох яскравих постатях минулого – князя Ярослава Осмомисла та знаменитої Роксолани, а також помандрував у часи монгольських набігів.

Першою вийшла до читачів у 1918 р. “українська повість з 12-го століття у двох частинах” – “Князь Ярослав Осмомисл”. Товариство “Просвіта” нагородило цей твір престижною “Михайловою премією”. Літературні критики відгукнулися на книгу О. Назарука по-різному. Полеміка між ними не припинялася кілька років. А читачі тим часом дуже активно розкуповували повість, її почали вивчати у школах.

У цей період О. Назарук написав ще дві повісті – “Проти орд Чінгісхана” і “Роксолана”, однак видати їх не вдалося: на заваді став буревій політичних і воєнних подій, що охопив Україну. 30 грудня 1918 р. було утворене Управління преси та інформації УНР, очолити яке довірили О. Назарукові.

Після повернення до Галичини у 1919 р. він керував Прес-кватирою Української Галицької Армії. Згодом із урядом ЗУНР емігрував до Відня, де видав свій “Конспект споминів з української революції” під назвою “Рік на Великій Україні”. В цій об’ємній книзі детально описував події від 5 листопада 1918 р. до 16 листопада 1919 р. Серед дійових осіб спогадів – В. Винниченко, С. Петлюра, інші історичні постаті. 1971 р. побачила світ і двотомна повість “Проти орд Чінгісхана”.

Влітку 1922 р. О. Назарук виїхав з Відня до Канади і змушений був залишитися за океаном.

У Канаді став відомий як співорганізатор гетьманського руху, а в США, куди переїхав у листопаді 1923 р., одна за одною видав свої книжки і брошури: “Тома Томашевський – піонер української преси в Америці”, “Іван Данильчук – найбільший український гуморист в Канаді”, “На спокійнім океані”, “Організаційний Отченаш”, “В лісах Альберти і Скалистих горах”, “В найбільшім парку Скалистих гір” та інші.

Повернувшись до Львова, Осип Назарук у 1928 р. почав редагувати газету “Нова зоря” – католицький часопис. Виступав тут з публіцистичними статтями, кращі з них видавав брошурами.

У 1930 р. побачила світ його доопрацьована протягом 1923 – 1929 рр. “історична повість з 16 століття” під назвою “Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця”.

Також у Львові у різних видавництвах вийшли “Вчасна війна в північній Альберті”, “Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція” (обидві – 1929), “Галицька делегація в Ризі. 1920. Спомин учасника” (1930), “Вибір звання”, ”Венеція”, ”Катедра св. Марка”, “Галичина і Велика Україна”, “Гоги і магоги” (усі – 1934), “Ромаятерна. Вічний Рим – апостольська столиця” (1937), “Вражіння з Волині”, “В Будапешті” (обидві – 1938), “Замах на церкву”, “Значіння партій” (обидві – 1939) та інші. Статті О. Назарука публікували львівські часописи “Діло”, “Українське слово”, ”Свобода”, “Поступ”, “Шляхи”…

У пресі він активно співробітничав майже до останніх своїх днів. Помер Осип Назарук 31 березня 1940 р. в Кракові, куди виїхав перед вступом радянських військ до Львова. Чимало з того, що він написав, залишилося в рукописах… Але й твори, що побачили світ, чекала сумна доля. Після так званого “визволення” 1939 р. книги письменника були вилучені з бібліотек і зараховані до категорії націоналістичних. Ім’я О. Назарука зникло з літератури. Нині письменник і його твори повертаються до читача. Вірогідно, що до цього процесу причетні й тернополяни. 1991 р. редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі в Україні перевидав повість “Роксоляна” з передмовою Богдана Мельничука “Під знаком історії. Світ Осипа Назарука”.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

ТВОРИ

Назарук О. Зі Львова до Варшави [Текст] : утеча перед совітами в памятних днях 2-13 жовт. 1939 р. / О. Назарук. – Львів : Вісник, 1995. – 95 с.

Назарук О. Осмомисл [Текст]: укр. історична повість з XII ст. Уривок з розділу “Битва під Теребовлею” / О. Назарук // Тернопіль. – 1992. – № 5 – 6. – С. 17. – Львів: Червона калина, 1991. – 253 с.

Назарук О. Роксоляна [Текст] : іст. повість з 16-го ст. / О. Назарук. – Київ: Дніпро, 1992. – 270 с.

Назарук О. Роксоляна: Жінка халіфа і падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця [Текст] : іст. повість з 16-го ст. – Львів, 1930. – 301 с.

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Васковський Р. Осип Назарук. Ідеолог української державності [Текст] //Тернопіль вечірній. – 2000. – 19 квіт. – С. 3; Збірник праць. Т. 1. – Тернопіль, 2004. – С. 241–251.

Від Золотої Липи до Стрипи [Текст] : (корот. біогр. відомості про Осипа Назарука) // Матейко Р. Воєнними дорогами синів Галичини: Українські Січові Стрільці на Тернопільщині / Р. Матейко, Б. Мельничук. – Тернопіль, 1991. – С. 25-26.

Задорожний С. Хто він, Осип Назарук? [Текст] : (автор повісті “Роксоляна” та інші) [Текст] // Свобода. – 1997. – 6 трав. – (Славетні земляки).

Мельничук Б. Під знаком історії: Світ Осипа Назарука [Текст] // Вільне життя. – 1990. – 14 груд.

Назарук і Липинський: історія їхньої дружби та конфлікту [Текст] // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе / І. Лисяк-Рудницький. – Київ, 1994. – Т. 2. – С. 173-237.

Назарук Осип Тадейович (31.08.1883–31.03.1940) – письменник, редактор, публіцист, історик, громадсько-політичний діяч [Текст] // Мельничук Б. І. Іван Франко і Тернопільщина / Б. І. Мельничук, В. Б. Уніят. – Тернопіль, 2011. – С. 260–261.

Осип Назарук. Журналіст, публіцист, громадсько-політичний діяч [Текст] // Визначні постатті Тернопілля. – Київ, 2003. – С. 140–141.

Сидорчук Т. Гетьманський рух у Сполучених Штатах Америки та Канаді в міжвоєнний період як історико-політичне та світоглядне явище [Текст] // Київська старовина. – 2001. – № 6. – С. 101–116.

Симон Петлюра: Постать на тлі епохи [Текст] : [про переписку з О. Назаруком] // Полянський О. Історичні силуети / О. Полянський. – Тернопіль, 1998. – С. 50–51.

Стрельський Г. Корифеї вітчизняного правознавства [Текст] / Г. Стрельський // Історія в школі. – 2006. – № 11. – С. 43–44.

Шпиталь А. Політик і майстер історичної прози [Текст] : [творчість Осипа Назарука. Повість “Роксоляна”] / А. Шпиталь // Дивослово. – 2009. – № 2. – С. 37–42.

***

Васковський Р. Назарук Осип Тадейович (31.08.1883–31.03.1940) – письменник, редактор, публіцист, історик, громадсько-політичний діяч [Текст] / Р. Васковський, Б. Мельничук // ТЕС. – Тернопіль, 2005. – Т. 2. К–О. – С. 594–595.

Назарук Осип (31. 08. 1873–31. 03. 1940) [Текст] // Панчук І. Тернопільщина в іменах: довід. – Тернопіль, 2006. – С. 117.

125 років від дня народження Осипа Тадейовича Назарука (31. 08. 1883–31. 03. 1940) – письменника, журналіста, громадського діяча [Текст] // Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2008 рік: бібліогр. покажч. – Тернопіль, 2008. – С. 93–97.

***

Дяченко-Лисенко Л. Феномен особистості українки XVI ст. Анастасії-Роксолани [Текст] : урок у 8 кл. за повістю О. Назарука “Роксоляна” / Л. Дяченко-Лисенко, С. Коваленко // Дивослово. – 2009. – № 2. – С. 50–53.

Нестеренко С. Система уроків за повістю Осипа Назарука “Роксоляна” [Текст] // Дивослово. – 2009. – № 2. – С. 42–49.