Завадський Владислав

Владислав Завадський – польський історик, письменник, публіцист. Народився у червні 1824 р. в с. Гайворонці, нині – Теребовлянського району. Закінчив філософський факультет Львівського університету (1843) та Академію рільництва в Угорщині. Учасник Слов’янського з’їзду в Празі (1848). До 1858 р. поєднував працю на землі з дописами до газет. Із 1858 р. проживав у Львові. Разом з дружиною Анелею Зімерман редагував журнал “Pszyjaciel dzieci”.

Автор книг “Два світи” (1845), “Прибережна застава” (1848 р. – переклад поезій А. Грюна), “Людвік Набеляк” (1886), етнографічно-краєзнавчих нарисів “Образ Червоної Русі” (1869), “Гуцули” (1872), літературно-критичних нарисів “Література в Галичині (1772 – 1848)”, “Журналістика в Галичині в 1848 р.” (обидва – 1878), “Нарис історії Львівського театру” (1870 – 1873), спогадів про І. Вагилевича, історичних досліджень “Станіслав Сташиць” (1860), “Якуб і Константин Собеські” (1862, 1871), “Польські замки” (1866). В. Завадського називали “літописцем Львова і Галичини”.

Його книжка “Людвіг Небеляк” – єдине джерело, де проаналізована діяльність літературного об’єднання студентів Львівського університету “Товариство прихильників слов’янства (1825-1828). Помер 10 січня 1891 р. у Львові.

ЛІТЕРАТУРА:

Ткачов С., Ханас В. 250 імен на карті Тернопілля: Польсько-українські культурні взаємини: Краєзнавчо-біографічний покажчик. -Тернопіль, 1996. – С. 32.