Лобановський Валерій Васильович народився 6 січня 1939 року в Києві. Під час навчання в школі був одним із найкращих учнів – закінчив школу зі срібною медаллю. Вже тоді футбол у житті Валерія став на одному рівні з вивченням наук. І навіть вступ до Київського політехнічного інституту та подальше навчання на теплотехнічному факультеті не стримували його бажання займатися футболом.
У 19 років Лобановський став гравцем київського “Динамо” та продовжував навчатися в інституті. Як гравець запам’ятався вболівальникам насамперед своїм дриблінгом, умінням вдало грати в атаці та ,звичайно, своїми неперевершеними кутовими, які стали називати “сухим листом”.
Тренерська кар’єра Лобановського розпочалася у Дніпропетровську, де він п’ять років тренував місцевий “Дніпро”. Разом з ним команда пробилася до союзної вищої ліги, і вже в першому сезоні посіла почесне шосте місце, яке надавало право присвоєння всім гравцям звання майстер спорту. Так почалося сходження Лобановського як тренера до найвищих своїх досягнень.
У 1974 році Валерій Лобановський був запрошений на посаду головного тренера київського “Динамо”, створив разом з Олегом Базилевичем дует головних тренерів-однодумців. І результат не забарився – у 1975 році тренера Лобановського знала вся Європа, під його керівництвом київське “Динамо” виграло другий за престижністю європейський клубний трофей – Кубок Кубків.
Слід зазначити, що у своїй тренерській діяльності Лобановський використовував математичні розрахунки, пояснюючи мовою математики наскільки продуктивною була гра – такі методи футбольні тренери в СРСР не застосовували.
За роки тренерства Лобановського київське “Динамо” вісім разів ставало чемпіоном СРСР та шість разів – володарем Кубка: такого послужного списку більше не мав жоден із тренерів команд Радянського Союзу.
У 2009 році за версією журналу World Soccer Лобановський увійшов до списку 50 кращих тренерів світу за 50 років (1959 – 2009).