1 травня – День батяра
Пояснити не галичанину, хто такий батяр, непросто. Найближчі синоніми — веселун, бешкетник, гульвіса, відчайдух. Однак вони не відображають духу цього культурного феномену львівської міської культури початку ХХ століття. День батяра відзначають у Львові щорічно. Це міське свято, яке дає змогу поринути у настрій, побут, стилістику такого автентичного львівського явища як батярство.
Львівські батяри виникли на Личакові і Погулянці. Там були для цього ідеальні передумови, адже Погулянка була центром львівських розваг. У першій половині XIX століття батяри були хуліганами, гульвісами і кишеньковими злодіями. Згодом вони перестали красти і бешкетувати і набули кумедних та романтичних рис. Лозунгом батярів був заклик: «Любити Львів, любити жінок і любити жартувати». Популярності батяри набули у часи Другої Речі Посполитої, коли популяризувалася їхня мова — львівська ґвара та батярські пісні. Батяри залишили у спадок гумористично-ліричні пісеньки, анекдоти, оповідки, які сьогодні називають «батярським фольклором». У 2008 році компанія з організацій подій “Дік-Арт” спільно з Львівською міською радою запровадили День львівських батярів, що проходить 1 травня під закликом «Батяри всіх країн, єднаймось!».
Свято проходить щорічно в самому серці Львова — на площі Ринок, де розміщується головна сцена та майданчики з інтерактивними батярськими розвагами довкола. Усі присутні мають змогу поринути у настрій, побут, стилістику такого автентичного львівського явища як батярство. Також гості свята можуть взяти участь у батярських забавах, таки як: батярський тир — стріляння з рогатки кавовими зернятами по пивних бляшанках, ретро-фотосектор, де кожен відвідувач отримає знимки з колоритними батярами та їх кобітами (тобто жінками, дівчатами), школа батярських бумциків (танців), караоке батярських пісень.
Свято батяра триває впродовж кількох днів. А самі батяри – це дотепні, романтичні гуляки. Чимало містян не тільки люблять цей стиль життя, але й прагнуть його відтворити. Адже дух батярів досі присутній у Львові.