Островерха Михайло
(1897-1979)
Михайло Островерха – український письменник, перекладач, фольклорист, мистецтвознавець, військовик, оперний співак, громадсько-просвітній діяч. Народився 7 жовтня 1897 року в м. Бучачі в багатодітній міщанській родині. У рідному місті хлопець навчався в народній школі, школі при монастирі оо. Василіян, цісарсько-королівській гімназії.
У вересні 1915 року 18-річний Михайло став добровольцем Легіону Українських січових стрільців (УСС). Від вересня 1915-го у складі сотні коменданта Романа Сушка брав участь у бойових діях. Був діяльним у «Пресовій квартирі», де зібрався творчий цвіт усусусів, зокрема наші земляки, автори знаменитих стрілецьких пісень Михайло Гайворонський, Роман Купчинський і Левко Лепкий. 1916-го поблизу Бережан потрапив у полон до російських імперських військ, з якого звільнився влітку 1918 року. Вступивши до лав війська ЗУНР, у складі 1-ї бригади УСС брав участь у бойових діях поблизу Львова.
У 1919 році закінчив старшинську піхотну школу УГА в м. Золочеві на Львівщині, отримав ранг хорунжого. Прикріплений до складу 10-ї Янівської бригади, де спільно з О. Кононом керував розвідкою. У складі цієї бригади брав участь у Чортківській офензиві та поході на Київ, згодом служив в армії УНР. Про цей період свого життя залишив цікаві спогади «Грона калини в УСС», «Українські Січові Стрільці йдуть на Львів», «Між Стрипою і Серетом», «У московському ясирі» та ін.
Опісля М. Островерха разом з іншими українськими вояками, які спізнали гіркоту поразки в національно-визвольних змаганнях, перебував у таборах для інтернованих (Польща). Тут у місті Вадовіцах продовжив свою літературну діяльність. Повернувся до Бучача 1921 року, а невдовзі переїхав до Львова, де працював у редакцію журналу «Калина», дописував до газет «Діло», «Новий Час», журналів «Назустріч», «Обрії», «Життя і Знання», «Дзвони» та ін.
У 1921 році наш земляк вирушив до Італії, де вивчав мистецтво, зокрема живопис і музику, а також літературу, звичаї та побут. У 1926-1939 роках мешкав у Львові, співпрацював з місцевими літературними часописами. 1 жовтня 1934 року прийнятий до складу Товариства письменників і журналістів ім. Івана Франка у Львові. У червні 1937 року під час зустрічі, яку організували представники товариства «Бесіда» в Станиславові, поділився враженнями про тодішню Італію.
Під час німецько-радянської війни працював у Львові в історичному відділі військової управи 14-ї гренадерської дивізії Зброї СС «Галичина». Був редактором дивізійного тижневика «До перемоги». 1944 року виїхав до Німеччини, згодом, 1949-го – до США. Співпрацював з редакціями часописів «Америка», «Народна воля», «Свобода». Паралельно із журналістикою М. Островерха продовжував перекладацьку та літературну діяльність. Її результатом стали стали книги «З римського щоденника», Nihil novi (1946), «Без докору» (1948 р.), «Гомін здалека» (1953 р.), «Обніжками на битий шлях» (1957 р.), «На закруті» (1958 р.), «Блиски і темряви» (1966 р.) та ін., збірник перекладів з італійської (1989 р.). Зокрема, з художньої літератури наш земляк інтерпретував українською твори А. Негрі, Ч. Меано, Н. Фаріна, з політичної філософії – «Іль Прінчіпе» Н. Макіявеллі.
Помер М. Островерха 17 квітня 1979 року в Нью-Йорку.
Література
Василенко В. Тема стрілецької Голгофи у книзі нарисів «Гомін з далека» Михайла Островерхи [Текст] / В. Василенко // Золота Пектораль : літ.-мист. та громадсько-публіцист. журн. / гол. ред. В. Погорецький. – Тернопіль : Терно-граф, 2014. – № 1-2 (25-26). – С. 144-150.
Головин Б. Фроленков В. Островерха Михайло [Текст] // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. – Т. 2 : К-О. – С. 696-697.
Мельничук Б. Із легіону УСС – у редактори [Текст] : 7 жовтня – 120 років із дня народження Михайла Островерхи / Б. Мельничук // Вільне життя. – 2017. – 6 жовт. – С. 6.
Реабілітовані історією [Текст]: книга пам`яті Збаразького району. – Тернопіль: Збруч, 2006. – 659 с.