Біла Криниця

Біла Криниця центр старообрядництва. Справжня Мекка для паломників-християн, любителів старовини та звичайних туристів, що розташоване у самого кордону з Румунією. Назву село Біла криниця отримало завдяки тому, що вода в колодязях тут майже білого кольору: з вапном і солодкувата на смак. Від кінця ХVІІІ століття і до наших днів Біла Криниця є центром Руської Старообрядницької церкви і святою землею для всіх старовірів.

Назва «Буковина» очевидно походить від слова «бік», «край» і так далі. Зрештою так воно частково і є. Регіон завжди перебував біля кордонів різних держав. Навіть сучасні межі Чернівецької області значно відрізняються від оригінальних меж Буковини, що південною своєю половиною знаходиться у сусідній Румунії.

Свого часу тут оселилися старовіри, котрі тікали за межі Російської імперії. На самому півдні області, є пару сіл, де ще досі проживають представники цієї форми Православ’я. Найвідомішим з них є Біла Криниця, де збереглася мальовнича церква

Також вартує прогулятися селищем і просто подивитися на побут місцевих мешканців, які українською і досі практично ні слова не в’яжуть.

Також окремо варто відвідати вражаючий монастир у Молниці, що за 25 км на південний-схід від Чернівців у сторону райцентру Герца. Потрапивши туди, складно повірити, що подібний комплекс може існувати десь на периферії.

На вигляд все реально нове, бо воно і насправді нове.  Свято-Вознесенський чоловічий монастир відкрили тут лише 18 років тому і з того часу форсовано розбудовують. Як бачите на фото головний храм цілого комплексу, Свято-Троїцький собор,недавно його вже відкрили. Це одна із найбільших за розмірами православних святинь в Україні.

Цілий комплекс закладено на домінуючому горбі понад навколишніми полями. Тут 7 церков, височенна дзвіниця і низка келій. Щоб класно все роздивитися можна без жодних проблем завітати на подвір’я, пройшовши брамою крізь нижні яруси дзвіниці.

Всередині дуже охайно і доглянуто. Як і з прикладом Крехівського монастиря, монахи про своє добро дбають, звичайно. Більшість з них спілкуються румунською мовою, а також російською. Стиль одягу і того, як вони поводяться суто московсько-православний. На жаль не дуже говіркі.

Це насправді типовий стиль побудови церков у Росії.

Крім богослужіння монахи займаються господарством. В них тут пасіка і садочок.