Пляцки

Тернопільщина завжди славилась смачним та вишуканим печивом. Під багатолітнім впливом австрійських та польських пекарів наші ґаздині готували і готують солодке, що може конкурувати з запропонованими десертами найкращих кондитерських Європи. Кожна галичанка має вдома «чарівний» пожовклий зошетик ще від мами-бабці, де збережені і дбайливо переписані справжні скарби – рецепти завиванців, перекладанців, сирників, вишиванок, пляцків і сотні видів найрізноманітніших тістечок.

Пляцки – надзвичайно цікавий, красивий та смачний вид випічки. Не торти й не пироги, пляцки – це вдале поєднання різноманітних коржів, начинок і кремів. Тернопільські пляцки це вінець кондитерської майстерності – солодощі з красивим яскравим зрізом, це спадщина наших предків, традиція яка дійшла до нас крізь століття бурхливої історії Галичини. Простіші чи складніші в приготуванні, пляцки підходять і для повсякденного вживання (швидка випічка), і для святкового столу (з багатьма коржами й прошарками).

У книзі видатної тернопільської кулінарки Леонтини Лучаківської «Домашня кухня або Як Варити і Печи» (1910) зустрічаємо такий перепис сирного пляцка:

Пляцок з сиром

Розтерти на стільниці 1 kg. муки з 1 kg. масла, вбити чотири жовтки і тілько (стільки. – Peg.) зимної сметанки, щоби можна тісто замісити та й поставити на пів години в зимнім місци. Потім розвалкувати і положити на бляху, втерти на машинці 2 kg. свіжого солодкого сира відтисненого під каменем день наперед, висипати до макітри і терти на масу з ложкою масла, вбивати по одному чотири яйця, 25 dkg. цукру, а як вже добре втерте, дати ще шкірку з цитрини, 12 dkg. або більше родзинок, 3 ложки тертої булки, вимішати виложити на вивалковане тісто і печи годину в добре горячій печі.

Випікають галицькі пляцки здебільшого у квадратних або прямокутних формах, щоб перед подачею їх можна було легко накраяти на однакові прямокутні, квадратні чи ромбовидні шматочки. Можна пекти і в круглих формах, хоча цей спосіб менш популярний. Зазвичай готову випічку поливають шоколадною глазур’ю, посипають бісквітною крихтою, кокосовою стружкою чи натертим шоколадом.

Ніхто з ґаздинь не виносить до святкового столу цілого пляцка: невеличкі шматочки кількох видів випічки (переважно 3-4) уже накраяними викладають на кухні в кльош (широку плоску вазу для фруктів і солодощів на високій ніжці) і в такому вигляді презентують гостям.

Література

Зелинська-Джонсон Я. Спадщина чотирьох господинь : Спогади про те, як готували в українському домі / Я. Зелинська-Джонсон. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 248 с.

Кравецька Л. Львівські пляцки, сирники, медівники : Солодкі і не дуже / Л. Кравецька. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 96 с.

Кравецька Л. Святкові страви Західної України / Л. Кравецька. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – С. 79-92.

Лучаківська Л. Домашня кухня. Як варити і печи / упоряд. Маріанна Мовна / Л. Лучаківська. – К.: Богуславкнига, 2017. – С. 114.