(1924-2007)
Потикевич-Заболотна Марія Василівна − учасниця національно-визвольних змагань, медсестра УПА, політв’язень, поетеса. Жінка, котра поклала своє життя на вівтар незалежності України.
Народилася Потикевич-Заболотна Марія 1 травня 1924 р. в селі Оришківці Гусятинського району на Тернопільщині в сім’ї вчителів. Дитинство і роки юності пройшли в с. Оришківці у батькового брата, який взяв її на виховання, бо батьки передчасно померли. Навчалася в початковій школі с. Оришківці, згодом в українській гімназії у Чорткові.
У липні 1941 року в Львові вступила в юнацьку організацію ОУН. Закінчила курси медсестер. Від 1943 р. опікувалася пораненими вояками УПА в похідному шпиталі. Учасниця боїв на Кременеччині та Рівенщині. У підпіллі Марію називали «Василихою», «Монашкою» або «Марусею». За визвольну діяльність у 1946 році заарештована і засуджена на 10 років виправно-трудових таборів та на 5 років позбавлення громадських прав із конфіскацією майна. Покарання відбувала в таборах Республіки Комі.
Марія Василівна в Сибіру була медсестрою. Писати заборонялося. Олівці ховала в рубець бушлата. Вона складала вірші, присвячуючи своїм друзям по неволі і придумувала до них мелодію. Її пісні співав увесь Сибір. На чужині Марія Потикевич зустріла свою земляка Володимира Заболотного, який був засланий за участь у повстанському русі. У Воркуті Марія й Володимир одружилися, а після остаточного звільнення переїхали в Ухту, де й народилася донечка Стефа. Згодом у них народилося ще двоє синів. Син пані Марії − український актор, громадський та релігійний діяч Володимир Заболотний.
У 1957 році повернулася на Україну і оселилася у Чорткові. До виходу на пенсію пані Марія працювала у Чортківській районній лікарні дитячою медсестрою. Очолювала районну спілку політв’язнів та репресованих, була активною учасницею Конгресу українських націоналістів, видала кілька поетичних книжок.
Марію Заболотну знали по всій Україні, вона писала вірші, багато з яких покладено на музику.
Творча діяльність
Свої твори, написані в Ухті та Воркуті, називала «тюремними», «таборовими»
«Складаю пісню»
«Дитині, що буде жити не за ґратами»
«Пташечка у стрісі знає, де наш відділ»
«Угорі на ґратах пташечка сидить…»
«Ти не побачиш моєї могили, вінок терновий не покладеш»
«Прокляттям кінця вже немає»
«Нічого не хочу − лиш волі, лиш волі»
«Таборова мрія»
«Подруго моя, не сумуй…»
Повстанські пісні:
«Зберігай хоч у снах»
«Встає соборна вільна Україна»
«Іде Україна могутня, для волі майбутніх століть»
«Їм дорогий той дім, що потрібен усім − самостійна соборна держава»
«За волю, за державу й честь»
«Державу рятуймо з усіх своїх сил»
«У центрі Європи стоїть Україна»
Громадянська лірика: «Політичні в’язні», «Дорога додому», «Держави ми не мали, лиш ярмо», «Герої України», «Крути», «День незалежності», «Україна» та інші.
Багато віршів покладені на музику: «Мамина пісня», «Співай, співай…», «Зоні Гресько із Трускавця», «Це тільки мрія»
Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
1 травня 2024 року відбулося спецпогашення конверта з маркою, присвячених столітньому ювілею Марії Потикевич-Заболотної, випущеної «Козацькою поштою» (м. Львів) в рамках проекту «Пластова пошта Станиці Чортків».
Померла Потикевич-Заболотна Марія 29 січня 2007 р. в м. Чортків. Похована на Чортківському кладовищі.
Література
Потикевич-Заболотна М. Нам дуже треба жити [Текст] : спогади, вірші-пісні медсестри УПА і політв’язня / М. Потикевич-Заболотна. − Тернопіль : Лілея, 1996. − 135 с.
Потикевич-Заболотна М. Нескорена пісня [Ноти] : пісні медсестри УПА і політв’язня / М. Потикевич-Заболотна. − Тернопіль : Лілея, 1997. − 51 с.
Потикевич-Заболотна М. Чортків. Тюрма. 1941 [Текст] : [про злочини в Чорткові на Тернопільщині в 1941 р.] / М. Потикевич-Заболотна // Вільне життя. − 2006. − 10 черв. − С. 3.
* * *
Олещук І. Україно моя, за що Бог нас так тяжко карає?.. [Текст] : [учасниця боїв УПА на Волині М. Потикевич-Заболотна] / І. Олещук // Вільне життя. − 2014. − 25 квіт. − С. 5.
Семеняк В. Її пісні співав увесь Сибір [Текст] / В. Семеняк // Вільне життя. − 2024. − 24 трав. − С. 1.