22 травня важлива дата для кожного українця. У цей день 1861 р. прах поета, художника, політичного і громадського діяча Т. Шевченка було перепоховано в Україні.
Перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі, без перебільшення, стало однією із центральних подій у самоусвідомленні тогочасних українців. Одразу після його смерті приятелі — зокрема Олександр Лазаревський і Григорій Честахівський — почали збирати кошти й дозволи на перевезення тіла Кобзаря в Україну. Транспортування труни з Петербурга через Київ до Канева супроводжувалося велелюдною процесією й мало довге відлуння у спогадах учасників подій, включно зі збереженими китичками з китайки, що експонуються нині в національному музеї.
Влітку 1884 року на Тарасовій горі збудували перший народний музей – “Тарасову світлицю”, а на могилі встановили чавунний пам’ятник-хрест за проєктом В. Сичугова. У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник “Могила Т. Г. Шевченка”; бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році.
Чернеча гора стала центральним місцем пам’яті.
Пропонуємо ознайомитися з книгами, присвяченими останньому шляху Кобзаря на Батьківщину. Монографії, біографічні довідки, науково-історичні літописи, нариси і путівники допоможуть відтворити хронологію й дух походу-реквієму перепоховання Т. Шевченка “… на Вкраїні милій”. Перейти до перегляду ->
Книги, представлені на віртуальній виставці “Останнім шляхом Кобзаря” є у фонді Тернопільської обласної бібліотеки для молоді.
На Тернопільщині нараховується 171 пам’ятний знак Кобзареві, що свідчить про велику повагу та любов до нього наших краян.
