Великанович Дмитро

(1884-1945)

Дмитро Великанович – педагог, громадсько-політичний діяч. Член НТШ (з 1933). Дмитро Великанович народився 21 вересня 1884 р. в селі Різдвяни Тернопільського району. Вищу освіту здобув в одному з навчальних закладів Львова.

Дмитро Великанович впродовж усього життя був активним організатором українського шкільництва. 1906 р педагог став ініціатором створення Окружного відділу взаємної допомоги для українського шкільництва. 1907 р. він був обраний делегатом Конґресу вчителів Австро-Угорщини, який відбувся у Відні.

З 1910 р. Дмитро Великанович став директором школи в селі Ільник, що на Львівщині, окрім цього проводив курси для неписьменних у Турці. Разом з іншими вчителями Дмитро Великанович закладав по селах читальні та Січі. Пізніше Дмитро Великанович був управителем шкіл у різних селах на Стрийщині, згодом недовго вчителював у селі Ринажеві (нині – Польща).

У політичному житті був членом Центрального комітету Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО). У 1928–1939 роках представляв українців у польському Сеймі та працював секретарем Української парламентарної репрезентації. Відстоював права українського населення, особливо у сфері освіти та національної культури.

25 липня 1933 р. Дмитро Великанович разом із депутатом сейму Д. Левицьким першим підписав відозву рятунку України стосовно Голодомору в Україні. Від імені Української парламентської репрезентації Дмитро Великанович привітав делегатів Першого українського педагогічного конґресу, що відбувся у Львові 02-03 листопада 1935 р.

1928-1939 р. Дмитро Великанович  посол до Польського сейму від Станіславівського округу, відстоював інтереси українського шкільництва. Дмитро Великанович виступав за створення українського університету у Львові. Зокрема, зазначав, що «оснування українського університету не вважає ніякою ласкою і що не вважає за вказане навіть давати спеціальної аргументації щодо того українського права». Така позиція Дмитра Великановича викликала нищівну критику проурядової більшості. Також Дмитро Великанович брав активну участь в обговоренні проекту змін до закону про лікарську практику для молоді. Дмитро Великанович відстоював інтереси українських лікарів.

Дмитро Великанович підтримував контакти з І. Бриком. Листувався із В. Гнатюком, надсилав йому у 1913 р. етнографічні матеріали з Бойківщини, наприклад «Народня пожива в Турчанськім повіті», що пізніше були надруковані в «Матеріялах до української етнольоґії» (1918). В. Гнатюк доручив Д. Великановичу також збирати «Народні оповідання про звірів» (1913). Д. Великанович кореспондував (1933) з редакцією УЗЕ, надсилаючи для використання (очевидно І. Раковському) зі своєї бібліотеки рідкісні книжки.

Напередодні Другої світової війни Дмитро Великанович дотримувався пропольської орієнтації. Дмитро Великанович дописував у газету «Діло». Був автором неопублікованої статті «Страхіття голоду на Бойківщині», рукопис якої зберігається в Українському горожанському комітеті порятунку України в Національній бібліотеці у Варшаві (мікрофільмована копія у ЦДІА України у Львові).

25 грудня 1944 р. Дмитро Великанович заарештований НКВС, засланий в Оренбурзьку область. 7 квітня 1945 р. Дмитро Великанович засуджений Акмолинським (нині – м. Алмати, Казахстан) обласним судом до розстрілу. Вирок привели у виконання того ж дня. 16 липня 1998 р. Дмитро Великанович був реабілітований.

Література

 Гелей С. Великанович Дмитро (21.09. 1884 – 07.04.1945) – педагог, громадсько-політичний діяч / С. Гелей // Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка. Енциклопедія. Львів, 2014. – Т. 2. – С. 543-545.