Козівський замок
м. Козова, XVI ст
Козівський замок – це втрачена оборонна споруда у селищі Козова. Його історія сягає початку XVI століття, коли замок був збудований родом Потоцьких на пагорбі між двома річками.
Уперше Козова в письмових джерелах згадується за 1440 рік як власність шляхтича Богдана Скарбка. За однією із версій назва поселення походить від народної улюблениці кози – впертої, хитрої, водночас щедрої годувальниці. Мешканці дуже потерпали від нападів турецько-татарських орд, що накочувалися на наші землі, грабували, вбивали, забирали в ясир все, що бачили. Жахливих спустошень Козова зазнала у 1515, 1575, 1589, 1626, 1667 роках, після чого з великими потугами з попелища і руїн знов відроджувалася.
Наприкінці ХVI на початку ХVIІ століть Козова та навколишні землі перейшли у власність польської родини Потоцьких. Зважаючи на сприятливий фортифікаційний ландшафт, на пагорбі у трикутнику між річкою Коропець та її правою притокою Потоцькі побудували у Козові найкращий як на той час, замок оборонного значення. Болотиста в мокляках північно-східна місцевість створювала з того боку неприступний захист фортеці. Впродовж тривалого часу фортечні стіни і бастіони, збудовані руками селян, оберігали Козову від ворога. Військовий гарнізон і містяни, проявляючи героїзм, відбивали різних нападників і не давали захопити ворогу замок, а після руйнацій завжди його відновлювали й укріплювали оборону міць. Отримавши 1650 році Магдебурське право, Козова надалі успішно розвивалася.
Найбільшої руйнації зазнав замок і містечко під час Підгаєцької битви поляків із козацько-татарськими військами на початку жовтня 1667 року. Після невдалого першого бою козаки Дорошенка із союзниками вирішили взяти поляків голодом і обложили Підгайці військом. Незадіяні в облозі міста татарські чамбули і загони турецьких яничарів кинулися грабувати довколишні села і містечка. Один із таких загонів намагався несподіваним нападом заволодіти козівською фортецею, але зазнав невдачі. Аж після десятиденної облоги замку і шаленого штурму фортечних стін переважаючими силами, нарешті опір захисників був подоланий. Стіни замку було зруйновано, а містечко і навколишні села знищено та спалено.
1672 року під його мурами, перед походом проти військ турецького султана і козацьких полків гетьмана Дорошенка, ще збиралося польське ополчення на чолі з польським коронним гетьманом Яном Собєським, але зруйнований замок більше не відбудовували.
Коли достеменно був зведений козівський замок, яку займав площу – невідомо. Але на карті України за 1650 рік, складеній військовим картографом французом Гійомом Бопланом, показано Козову як фортецю з на півкільцем фортифікацій і бастіонами. А німецький мандрівник Ульріх фон Вердум, який побував у Козові після турецької навали у листопаді 16 72 року, писав: «… оборонний замок сильно пошкоджений і знаходиться у руїнах із заваленими земляними валами та ровами…». Ці дані яскраво засвідчують героїчне минуле нашого краю і потребують глибокого дослідження.
У другій половині ХVIII ст. на південній стороні замчища Мошинські, що володіли тоді Козовою, побудували палац – замочок, що зберігся донині як історична пам’ятка. У перші половині ХІХ століття Козова перейшла у власність землевласників, родини шляхтичів Шильських. Вони на північній стороні зруйнованого замчища із залишків замку і збережених фортечних стін розбудували фабрику розливу напоїв, потім була ґуральня. За радянських часів – цех із виробництва мінеральних і солодких газованих вод. За новітньої України частина старовинної історичної будівлі стояла пусткою і нині, нарешті, діждалася свого часу на відновлення.
Сьогодні із зацікавленням сприйнято інформацію про те, що у Козові на руїнах старого замку Потоцьких, у збережених кам’яних склепіннях проводять будівельні роботи з облаштування мультинаціонального культурного центру. Тут прагнуть створити умови для проведення масових культурно-мистецьких заходів і відпочинку. Приміщення площею 200 м кв використовуватимуть з метою адаптації ветеранів, інтеграції внутрішньо переміщених осіб та створення можливостей для молоді.
Як зазначили на фейсбук-сторінці Козівського замку, таким чином планують не лише зберегти історичну спадщину, але й створити новий подієвий простір для громади, де будуть відбуватися виступи місцевого дитячого театру «Дивосвіт», виставки, кінопокази, акустичні концерти – заходи змістовного дозвілля. У пивницях замку також відкриють музей/укриття. Таким чином, невизнана історична спадщина інтегрується у життя громади.
Література
Дуфенюк І. Козова через відгомін минулих століть / І. Дуфенюк // Наш день. – 2021. – 5-11 трав. – С. 5.