Баран (Радошівський) Григорій
(1930-2013)
Григорій Баран (Радошівський) – український громадський і культурний діяч, поет, журналіст, громадський діяч, член Національної спілки письменників України (1995), лауреат премії ім. Братів Лепких (2002). 2006 року за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність отримав Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народився 1 грудня 1930 в селі Радошівка, нині Шумського району Тернопільської області. Звідси і літературне ім’я поета – Радошівський. Навчався в Кременецькій школі. У 19 років Григорія було заарештовано та засуджено до страти за «написання антирадянських віршів націоналістичного спрямування». У камері смертного вироку хлопець чекав разом із земляком Іваном Гнатюком – теж майбутнім поетом. Згодом вирок юнакам замінили на двадцять п’ять років таборів суворого режиму. Все подальше життя вони залишилися побратимами.
Після заслання Григорій повернувся в Україну та з великими труднощами здобув вищу освіту. Закінчивши Львівський університет, працював завідувачем клубом у селі Тилявка Шумського району, в районних газетах у села Великі Дедеркали на Шумщині, містах Борщеві та Зборові. Працюючи в місцевій газеті, він ґрунтовно вивчав історію Зборівщини, зокрема досліджував Білий Берег – місце Зборівської битви. Так, поступово, рік за роком збирав матеріали для майбутнього музею. Створенню музею Зборівської битви Григорій Баран приділив надзвичайно багато зусиль: досліджував документи і матеріали, шукав приміщення, відшукував експонати, воював із владою, яка всіма силами йому перешкоджала.
Мотиви боротьби за волю, любові до України, дух непокори гнобителям і загарбникам різних часів визначають поезію Григорія Барана-Радошівського та ідейну сутність його ліричного героя. Поет був автором таких збірок: «Квіти на постаментах» (Львів, 1965), «Біль перебитого крила» (1993), «Мальви прийдуть на поклін» (1995), «Підпалені присмерки» (1999), «В гучнім оркестрі завірюх» (2001),
«Лебеді прилетіли» (2010). В своїх творах поет часто згадував слово Кобзаря, дарував нове життя запорізьким ватажкам, як-от Іванові Підкові, Богданові Хмельницькому, Іванові Богуну. Письменник увічнив «крицевими різцями» поетичного слова козацьку історію Зборівщини, на полях якої відбулася велика історична битва 1649 року. Цінність його поеми «Мальви прийдуть на поклін» у тому, що це насамперед високохудожній твір, який виразно окреслив індивідуальний стиль поета. При тому це мистецьке втілення історичних подій XVII століття, змальованих мозаїчно, яскраво, з глибоким підтекстом і знанням як історичних деталей, нюансів, так і події Зборівської битви 1649 року загалом. Григорій Якович, як поет і колишній політв’язень страшної комуністичної системи таборів гулагу, описав пережите у віршах.
Також Григорій Баран є автором спогадів «І після смерті не дамо» (2002, Тернопіль), краєзнавчих книжок «Над Стрипою» (1981), «Заліщики» (1988), численних публікацій у збірках та періодиці, зокрема в журналі «Тернопіль» нарисів «Смакуючи нові доноси», «Під катовим портретом», «На чужому полі» та ін.
Григорій Баран віршував та займався музейною справою до останнього подиху. Помер 13 травня 2014 року.
Література
Баран Г. Я. Заліщики: краєзнавчі нариси / Г. Я. Баран. – Львів : Каменяр, 1988. – 30 с.
Баран Г. Я. Над Стрипою: путівник по туристському маршруту / Г. Я. Баран. – Львів: Каменяр, 1981. – 95 с.
* * *
Білик, Л. Баран Григорій Якович – публіцист, поет, член НСЖУ (1980), Всеукраїнської спілки краєзнавців (1991), Всеукраїнської спілки краєзнавців (1991), НСПУ (1995), лауреат літературно-мистецької премії ім. Братів Лепких (2002) // Савак Б. Краєзнавці Тернопільщини. – Денисів, 2003. – С. 10.
Богун Д. Поема про Зборівську битву: [про книгу «Мальви прийдуть на поклін»] //Свобода. – 1996. – 20 лют.
Воскресив пам’ять і заснував музей : письменник Г. Баран-Радошівський / Л. Білик // Вільне життя. – 2025. – 5 груд. – С. 3.