Бець Володимир
(1925-2017)
Людина щедрої душі й таланту − український скульптор, художник, педагог, член Національної спілки художників України (1974).
Володимир Бець народився 16 грудня 1925 р. в мальовничому селі Лисичинцях Підволочиського району в селянській родині. Початкову освіту Володимир отримав у місцевій школі, неповну середню освіту − у Новосільській школі, яку закінчив 1941 р., і починаючи з 1943 р., півроку відвідував Бережанську гімназію. Але й молодого гімназиста зачепила війна: 5 квітня 1944 р. він був мобілізований на фронт. Восени він уже був у Польщі. З війська В. Беця демобілізували в 1948-му.
Змалку Володимир любив малювати. Був самоуком, але писав дуже майстерні пейзажі. Тож коли в Жешуві художники писали агітаційно-пропагандистські роботи, то взяли до своєї когорти і Беця. Згодом Володимир Бець зміг вступити до Львівського училища декоративного мистецтва ім. І. Труша на відділ живопису, де закінчив два курси і одночасно вечірню середню школу. Навчання в художньому училищі полегшило вступ у вищий навчальний заклад (1950 рік) − Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва. Єдиний у групі отримав диплом із відзнакою.
В 1956 р. Володимира Андрійовича запросили на роботу до Тернопільського обласного товариства художників. У 1957-му, коли Володимир Бець гостював у рідному селі в батьків, односельці попросили його розписати храм Святого Василія Великого. Він це зробив, а в 1959-му приїхала комісія з Києва − і художника звільнили з роботи. Розписи знищили. Згодом Володимир Бець зробив подарунок односельцям − створив погруддя Тараса Шевченка і встановив його в рідному селі на місці знищеного в 1930 році. А в 1973-му подарував селу пам’ятник воїнам, загиблим у Другій світовій війні.
У 1963 р. художник переїхав до Львова на роботу у Львівське училище декоративного мистецтва ім. І. Труша. В училищі викладав рисунок і скульптуру.
Впродовж 1965-1975 рр. Володимир Бець продовжував педагогічну роботу у Львівському політехнічному інституті. Там, на архітектурному факультеті, він навчав студентів рисунка, малярству та скульптурі. З 1971 р. почав працювати у своїй творчій майстерні, де впродовж 1983-1985 рр. й втілив в життя свій задум − картину «Бій за Тернопіль».
В центрі Підволочиська у 1992 р. до річниці Незалежності України митець створив пам’ятник Т. Шевченкові. У 2016 подарував музею села живописну роботу «Квіти».
До робіт Володимира Беця належать:
Монументальні роботи:
Надгробок поету Степану Будному в с. Струсові на Теребовлянщині (1959).
Пам’ятник Тарасу Шевченку в селі Синяві Збаразького району (1961).
Пам’ятник Перемозі у Стрию (1968). Співавтори скульптори Дмитро Крвавич, Іван Самотос, архітектор П. Мельник.
Монумент Перемоги в місті Підгайці (1974, камінь).
Пам’ятник загиблим землякам у селі Кутах Золочівського району (1977, архітектор Василь Каменщик).
Пам’ятник на братській могилі радянських воїнів (1975, архітектор Ігор Наконечний), встановлений біля сільської ради в с. Куровичі Золочівського району. Належить до пам’яток історії Золочівського району під охоронним № 459.
Пам’ятник Т. Шевченкові в Підволочиську (1992).
Картини: портрет Степана Руданського (1967), портрет Олександра Гаврилюка (1972).
Рельєф «Верховино, світку ти наш» (1974; обидва − дерево).
Помер Володимир Бець 4 березня 2017 р. Похований у рідних Лисичинцях.
Література
Дуда І. Бець Володимир Андрійович / І. Дуда, Г. Кушнерик // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 Т. Т. 1. А−Й / редкол. Г. Яворський. − Тернопіль, 2004. − С. 117.
Коваль Є. Митець із Лисичинців / Є. Коваль // Вільне життя. − 2017. − 24 берез. − С. 6.