Бенцаль Микола

Видатний драматичний артист, співак оперети, режисер театру Микола Бенцаль народився 24 травня 1891 р. в с. Курівці, нині – Зборівського району, в багатодітній родині. Ріс серед нестатків і вбирав у чуйне серце білий світ з його муками і болями. Закінчивши чотири класи місцевої школи, хлопець виявив неабиякі здібності до співу, і батько віддав його у науку до дяка. Якось пощастило Миколі побувати на виставі західноукраїнського театру “Руська Бесіда”, який гастролював у Тернополі. Вражений побаченим, М. Бенцаль вирішив стати артистом. Намірові юнака судилося збутися.

Тодішній керівник театру “Руська Бесіда” Йосип Стадник уміло відшукував таланти. Почувши в церковному хорі чудовий голос Миколи Бенцаля, він запросив його в театр. Хлопець володів гарним тенором, знав нотну грамоту, тому з успіхом витримав конкурс і прийшов на сцену “Бесіди” – першого українського театру в Галичині. Це сталося в 1910 р.
На час приходу до театру Миколи Бенцаля творче обличчя трупи визначали талановиті актори – К. Рубчакова, В. Юрчак, В. Осиповичева, Й. Стадник, В. Петрович, І. Рубчак, Л. Курбас та ряд інших. У тогочасному репертуарі переважали вистави українських та зарубіжних класиків.

Влітку 1914 р. театр перебував у звичному турне по містах Галичини (Коломиї, Чернівцях, Заліщиках, Чорткові, Борщеві). Тут колектив і застала звістка про початок війни. Театр припинив свою діяльність. Навесні 1915 р. Микола Бенцаль повертнувся в рідне село, але там за підозрою у шпигунстві його заарештували російські військові власті. Два з половиною місяці артист провів у тюрмі. Згодом Лесь Курбас з допомогою російських військовослужбовців добився звільнення М. Бенцаля і забрав його у щойно створений колектив під назвою “Тернопільські Театральні Вечори”.

У цьому театрі Микола Бенцаль блискуче зіграв ролі Стецька (“Сватання на Гончарівці”), Гриця (“Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці”), Возного (“Наталка Полтавка”), Кукси (“Пошилися в дурні”).

Перші вистави відбувалися в залі кінотеатру “Світязь”, а згодом – на сцені будинку “Міщанського Братства” (тепер – обласна філармонія).

У березні 1916 р., коли Лесь Курбас на запрошення Миколи Садовського переїхав до Києва, Микола Бенцаль став директором і режисером “Тернопільських Театральних Вечорів”. Новий керівник був добрим наставником молодих, в яких він безпомилково вгадував таланти і ладен був з ними працювати день і ніч. “Постаті, створені Бенцалем на сцені, – писав у спогадах про нього Т. Демчук, – були кость із кості і кров із крові”.

У серпні 1917 р. лінія фронту відкотилася на схід. Тернопіль зайняли австрійські війська. “Тернопільські Театральні вечори” припинили своє існування.

Микола Бенцаль, а з ним І. Рубчак, Т. Бенцалева, Г. Юрчакова приїхали до Львова, у театр “Руська Бесіда”, який очолювала Катерина Рубчакова. Восени 1918 р. М. Бенцаль – знову в Тернополі, де за дорученням коменданта міста створив новий театральний колектив під назвою “Український Театр” (згодом перейменований у “Новий Львівський театр”).

Пам’ятним для М. Бенцаля і всіх акторів став день 27 лютого 1919 р., коли вони давали виставу перед стрільцями й старшинами Української Галицької Армії в залі Народного дому міста Стрия. Згодом М. Бенцаль сформував нову трупу “Незалежний театр” у Львові (1920 – 1921). У театрі “Бесіди” зіграв роль Лукаша (“Лісова пісня” Лесі Українки), священика Матауша (“Хмари” Квапіля), Вінкельмана (“Бій метеликів” Зудермана), адвоката Барановського (“Осінні скрипки” Сургучева), Мірцева (“Віра Мірцева” Урбанцева) та проспівав партії Луїза і Громадського писаря в оперетах “Баядера” Кальмана і “Бабський бунт” Ярославенка.

М. Бенцаля захоплювала режисерська діяльність, тому він погодився один сезон працювати у новодіючих пересувних трупах – І. Когутяка (1923), О. Міткевич (1925), у власній трупі (1926) та на два сезони у театрі Й. Стадника. Різні були в тих мандрівних колективах можливості, репертуарна політика, різні артистичні сили, і чимало новачків, різні стилі гри тощо. Але М. Бенцаль залишався завжди режисером реалістом з напрямом до поетичного театру української та зарубіжної класичної драматургії. Кредо митця – це правда життя і виховне призначення театру.

У 20 – 30-х роках у Західній Україні працювало понад 15 українських труп. Та тільки два музично-драматичних колективи були найвищого художнього рівня. Це – театр ім. І. Тобілевича і трупи Й. Стадника. Праця М. Бенцаля як провідного актора і режисера у театрі ім. І. Тобілевича в 1930 – 1938 рр. – значима і щаслива сторінка в долі митця та історії української сцени. Тут зібрався найкращий цвіт Мельпомени – артисти Леся Кривицька, Олена Голіцинська, Софія Орлян, Ганна Совчова, Іван Рубчак, художник Леонід Боровик. Деякий час також виступали молодий Ярослав Геляс, Софія, Стефа і Йосип Стадники. Вже перша Бенцалева постановка “Ой, не ходи, Грицю” мала підряд 27 аншлагів, що було нечуваною цифрою для того часу. Гастролі театру ім. І. Тобілевича проходили на Поділлі, в Прикарпатті. Серед його репертуару були “Мартин Боруля”, “Циганка Аза”, “Лісова пісня”, “Казка старого млина”, а також оперети “Пісні в лицях”, “Весела вдова” і “Прекрасна Олена”. Серед нових вистав, які вперше поставив М. Бенцаль, помітними стали “Бравий вояка Швейк” за Гашеком, “Маруся Богуславка” Старицького, “Мораль пані Дульської” Запольської і “Пан Твардовський” за Ю. Крашевським. Поставив він уперше галицькі оперети Ярослава Барнича “Дівчина з Маслосоюзу”, “Шаріка” і “Пригоди в Черчі”.

Від природи М. Бенцаль був наділений почуттям іскристого гумору, дотепу. Після Івана Рубчака він займав чи не друге місце комедійного актора на західноукраїнській сцені. Навіть у драматичних ролях, особливо в образах народних героїв, умів знаходити теплі, живі гумористичні риси, які органічно притаманні українському народові.

Життя Миколи Бенцаля минуло на колесах мандрівних театрів. Коли він захоплювався роботою, то забував про все – про своє здоров’я, жахливі побутові умови… Він був фанатом мистецтва.

У вересні 1938 р. на гастролях у Коломиї під час вистави “Маруся Богуславка” (грав Софрона) М. Бенцаль захворів на серце, а 9 вересня він пішов із життя. Летіли в усі міста телеграми. Вся Коломия і навколишні села проводили улюбленого артиста в останню путь. Безліч вінків і квітів. Духовий оркестр з Печеніжина йшов за домовиною і жалібно грав мелодію “Козака несуть і коня ведуть… “

На могилі М. Бенцаля встановлено пам’ятник роботи скульптора С. Литвиненка.

ЛІТЕРАТУРА:

В наймах у Мельпомени [Текст] / М. І. Рудницький. – Київ : Мистецтво, 1963. – 343 с.
Дуда І. Тернопільщина мистецька [Текст] : (актор і режисер Микола Бенцаль) / І. Дуда // Свобода. – 1992. – 7 трав.
Матвіїв 3. “Артист з божої ласки” [Текст] : до 100-річчя від дня народження нашого земляка, відомого актора і режисера західно-українського театру Миколи Бенцаля / З. Матвіїв // Відродження. – 1991. – 23 трав. – (Славетні земляки).
Матіїв З. В останню дорогу його проваджала тужлива мелодія карпатських трембіт [Текст] : [75 років тому, не стало великого маестро сцени Миколи Бенцаля] / З. Матіїв // Свобода. – 2013. – 13 верес. – С. 6.
Матвіїв З. Пам’яті великого актора [Текст] : [Микола Бенцаль] / З. Матвіїв // Вільне життя. – 2013. – 13 верес. – С. 6.
Медведик П. Тернопільські Театральні вечори [Текст] : (театр під керівництвом М. Бенцаля) / П. Медведик // Наукові записки. – Тернопіль, 1993. – С. 132–144.
Медведик П. Микола Бенцаль [Текст] / П. Медведик // Свобода. – 1991. – 29 жовт.
Микола Бенцаль 1891-1938 : актор, режисер [Текст] // Визначні постаті Тернопілля : біогр. збірник. – Київ, 2003. – С. 20.
Музей актора, режисера й театрального діяча Миколи Бенцаля в с. Курівцях [Текст] // Історія, вкарбована у камінь : реком. бібліогр. покажч. / Терноп. обл. від-ня Укр. бібл. асоц., Зборів. централіз. бібл. система ; уклад. Л. Гунько ; ред. Л. Оленич, О. Раскіна. – Тернопіль : Підруч. і посіб., 2013. – С. 68−69.
Ревуцький В. В орбіті світового театру [Текст] / В. Ревуцький. – К.–X. – Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1995. – С. 10, 17, 20 – 22, 36, 91, 104, 108, 110 – 112, 139, 146 – 148, 159 – 161.
Хто такий Бенцаль? [Текст] // Нова Тернопільська газета. – 2006. – 29 берез. – С. 4.

* * *

Бенцалі – укр. театр. діячі [Текст] // Митці України: енциклопед. довідник. – Київ, 1992. – С. 58.
Бенцалі – укр. театр, діячі [Текст] // Мистецтво України: біограф. довідник. – Київ, 1997. – С. 51 – 52.

Микола Бенцаль [Текст] // Давній Тернопіль / Б. Остап’юк. − Київ : ЦУЛ, 2020. − С. 82-89.

Бенцаль Микола Гнатович (24. 05. 1891 – 09. 09. 1938) [Текст] // Мистецтво України: енциклопедія в 5-и т. – Київ, 1995. – Т. 1 – С. 177–178.
Бенцаль Микола Гнатович (24. 05. 1891 – 09. 09. 1938) – драм. актор, режисер і театр. діяч [Текст] // Медведик П. Літературно-мистецька та наукова Зборівщина: словник біографій визначних людей / П. Медведик. – Тернопіль, 1998. – С. 81–82.
Бенцаль Микола Гнатович [Текст] : актор драми та оперети, театр. діяч // Театральна Тернопільщина: біблогр. покаж. – Тернопіль, 2001. – С.47 – 49.
Медведик П. Бенцаль Микола Гнатович (24.05.1891-09.09.1938) – актор, режисер, театральний діяч [Текст] / П. Медведик // ТЕС. – Тернопіль, 2004. – Т. 1. А-Й. – С. 101.

* * *

Василів П. Пам’яті великого актора [Текст] : (урочини з нагоди 100-річчя від дня народження М. Бенцаля) / П. Василів // Відродження. – 1991. – 1 черв.
Матвіїв З. Артист з Божої ласки [Текст] : [урочини з нагоди 120-річчя від дня народження М. Бенцаля] / З. Матвіїв // Нова Тернопільська газета. – 2011. – 25-31 трав. – С. 6.