Болюх Василь
(1889-1953)
Василь Болюх – сотник УГА, перший комендант Тернополя та Тернопільського повіту, комендант Житомира та Проскурова.
Народився 12 січня 1889 року в селі Кутківці, що біля Тернополя. Навчався в Тернопільській гімназії, згодом закінчив правничий факультет Львівського університету. З початком Першої світової війни мобілізований до австро-угорської армії. У 1918 році Василь Болюх уже був в чині капітана австрійської армії. З постанням Західноукраїнської Народної Республіки активно включився в розбудову держави, став першим воєнним комендантом Тернополя і повіту, з переходом УГА за Збруч – Житомира і Проскурова. Безпосередньо брав участь в українсько-польській війні в званні сотника – 18 бригада УГА.
Василь Болюх мав чітку проукраїнську позицію і часто виступав за інтереси українського населення та проти політики окупаційної польської влади. У 1935 році був обраний послом до польського сейму від Тернопільсько-Збаразько-Золочівського округу, виступав проти поселення поляків на західноукраїнських землях, у виступах в сеймі захищав інтереси українського населення Галичини, займався допомогою членам ОУН. Також був головою надзірної ради місцевої філії «Українбанку» в Тернополі, активним діячем товариств «Сільський господар» та «Просвіта».
У 1945 році Василь Болюх з родиною змушений був емігрувати. Спочатку вони оселилися в Австрії, де Василь був головою Центрального комітету українців. Потім очолював Контрольну комісію і Раду зонального представництва української еміграції французької окупаційної зони Західної Німеччини. Василь Болюх брав активну участь у створенні Української Національної Ради і був членом її контрольного органу.
У 1949 році Болюхи перебралися до Австралії. Спершу до Перту, де Василь був одним із ініціаторів створення української громади. Згодом родина виїхала у Мельбурн. Тут Василь Болюх брав активну участь в організації громадського життя, особливо в підготовці першого з’їзду делегатів українських організацій Австралії, яку він і очолив. Також він очолював управу Української громади Вікторії (УГВ), у 1951-52 роках був почесним членом Союзу українських комбатантів Вікторії.
Помер Василь Болюх 17 січня 1953 року у Мельбурні. Тернопільщина пам’ятає та вшановує свого видатного земляка. Його іменем названа вулиця у родинному селі Кутківці.
Література
Болюх Василь // Енциклопедія української діяспори. – Т. 4. – К., 1995. – С. 45-46.
Болюх Василь – громадський, політичний, військовий і господарський діяч // «Журавлина» книга. Тернопільська українська діаспора. Словник імен. Ч. І. А-Ї. – Тернопіль, 1998. С. 58.
Виникнення ЗУНР і державне будівництво в Східній Галичині // Матейко Р., Мельничук Б. За рідний край, за нарід свій. – Тернопіль, 1993. – С. 22-23.
Мельничук Б. Болюх Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. – Т. 1 : А-Й. – С. 165
Панченко О. Жертовний змаг за волю України : [до 100-річчя Мирослава і 132-річчя Василя Болюхів] / О. Панченко // Вільне життя. – 2021. – 22 січ. – С. 5.