Брикович Ілярій
(1881-1942)
Брикович Ілярій (Іларіон) – український педагог, перекладач, громадський діяч, літератор, член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член товариства «Просвіта». Народився 3 листопада 1881 в м. Тернополі. Навчався в тернопільських початковій школі та гімназії. Згодом студіював філософію у Львівському, Краківському та Віденському університетах. Також набув фах педагога-викладача грецької, латинської та української мов. У 1905–1906 навчальному році працював заступником учителя Тернопільської української гімназії. Наприкінці 1906–1907 навчального року мав звання учителя. 1907 разом о. Йосифом Застирцем і Миколою Конрадом, професором Іваном Боднаром став співзасновником Товариства «Жіночий Інститут імені княгині Ольги», яке мало допомагати жіночій громаді у справі морального і фізичного виховання, а також утримувало бурсу для дівчат. У 1912–1913 навчальному році очолював Селянську бурсу в Тернополі, засновану товариством «Просвіта».
Під час Першої світової війни вів у приватних приміщеннях Тернополя учительські курси, а в 1916–1917 очолив тимчасову гімназію, у якій понад 50 учнів отримали свідоцтва про середню освіту. Його учнями були такі визначні особистості, як Й. Сліпий, І. Бабій, М. Чубатий, Я. Стецько.
Входив до складу тимчасового комітету, який займався організацією встановлення влади ЗУНР у Тернополі. Воював у лавах УГА на Наддніпрянщині, де захворів на тиф. Після втрати Україною у 1920 році незалежності, повернувся до рідного Тернополя. Одразу після повернення активно включися в громадсько-культурну діяльність міста. В 1921 відновив діяльність «Міщанського братства» та став його головою. З ініціативи Бриковича в 1923 році було утворено «Подільський союз кооператорів», що мало великий вплив на зміцнення кооперативного руху на Тернопіллі. Одночасно засновано філію «Сільського господаря», де був багаторічним його головою. Щоб навчити молодь інтенсивного ведення господарства, передової технології обробітку землі, вирощування сільськогосподарських культур, тварин і птиці, організовував різноманітні курси: молодих господинь, садівників, бджолярів, вирощування цукрових буряків та домашньої птиці. Ці курси користувалися великою популярністю серед населення.
У 1924–1939 був головою Тернопільської філії товариства «Просвіта». Ілярій Брикович чимало зробив для того, щоб керована ним філія стала однією із кращих у «Просвіті». Книгозбірня філії поповнювалася рідкісними книгами багатьма мовами, загалом 12 тисяч примірників. В читальнях «Просвіти» діяли драматичні та хорові гуртки, оркестри духових інструментів, бібліотеки, проводилися для навчання просвітянського активу.
Після закриття в 1930 української гімназії став очільником кооперативу «Будучність». 1935 разом з І. Боднаром та І. Ленем заснували в Тернополі українське спортивне товариство «Змагун». Однак польська влада звинуватила засновників у співпраці з ОУН і відмовилася його реєструвати. У вересні 1939 Ілярія Бриковича усунули від навчального процесу в гімназії товариства «Рідна школа», після чого став працювати візником в облспоживспілці.
У перші дні німецько-радянської війни, 23 червня 1941 року І. Бриковича з багатьма іншими патріотами енкаведисти заарештували і відправили у Верхньоуральську тюрму, де, за спогадами інших засланців, працював на шахтах.
Помер Ілярій Брикович у лютому 1942 в м. Магнітогорськ (нині Челябінська область, РФ) від непосильної праці на радянській шахті. За іншими даними – 24 липня 1942 у Верхньоуральській в’язниці.
Правління Тернопільського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта», врахувавши титанічну працю Ілярія Бриковича за роки є керівництва Тернопільською філією (1924-1939) присвоїло йому посмертно звання Почесного члена Товариства.
Література
Визнаний посмертно [просвітянин Іларій Брикович] // Головин Б. Нації незгасний смолоскип / Б. Головин. – Тернопіль, 2003. – С. 81-84.
Габлевич Б. Ілярій Брикович // Ювілейна книга української гімназії в Тернополі:1898-1998. – С. 433-436.