Кава. Духмяна подорож
Кава – найпопулярніший напій на планеті. Вона стала невід’ємною частиною нашого життя. Дві третини населення планети починають свій день з ароматної кави. Ідеальне поєднання смаку й аромату зробили палкими шанувальниками кави великих полководців, політиків, геніальних письменників, філософів, художників, музикантів. А ще з цією дивовижною рослиною пов’язано безліч легенд, звичаїв та неймовірних історій.
За легендою, в дев’ятому столітті пастух на ім’я Кальдій побачив, як його кози їли ягоди з дивного куща. Після того, як вони від душі поласували цими плодами, тихі і мирні кізки стали надзвичайно енергійними. Парубок вирішив випробувати магічний ефект плодів на собі. Зібрав ягоди і замочив їх у воді, але напій виявився просто огидним на смак. Розчарований пастух кинув гілки та ягоди в багаття, а через деякий час відчув незвично принадний аромат, зібрав ягоди і знов залив їх водою. Тепер смак був гіркувато-терпким і досить приємним. Він розповів про це ченцям, які зрозуміли, що можуть робити з ягід напій, щоб не засинати під час молитви.
Чудодійність кави оцінили в Європі лише в 1594 році. Італійський лікар Проспер Альпінус привіз зерна з Єгипту на батьківщину, як медичний засіб. Спочатку в напою було безліч противників. Багато хто вважав вживання його гріхом. Одного разу каву скуштував Папа Римський і зрештою освятив її. Від тоді кава перестала бути для католиків «напоєм диявола».
В Україні знали і пили каву вже у XVII-XVIII століттях. До столу козацької старшини та польської шляхти її привозили разом з іноземними прянощами. Прихильниками кави був Наполеон Бонапард. Вольтер іноді випивав за день до 50 чашок. Бетховен віддавав перевагу у пропорції – шістдесят чотири зерна на чашку. А Баха напій надихнув на написання «Кавової сонати».
Усі чули про чайну церемонію. А про кавову? Виявляється, є й така – на батьківщині напою, в Ефіопії. У сучасних кав’ярнях відвідувачу демонструють зелені зерна, потім їх промивають, підсмажують, дають понюхати, мелють вручну, знову підносять гостю і варять в глиняному кавнику «джбене». Перш ніж покуштувати напій, потрібно вдихнути його аромат, тільки так, вважають ефіопи, можна насолодитися кавою сповна. А ось у пустельних бедуїнів є традиція пригощати гостя трьома чашками кави.
У Туреччині процес приготування відбувається на очах у гостя. Найважливіше у турецькій каві – піна, а її відсутність – велика поразка для господаря.
Уявити Італію без кав’ярень просто неможливо. Тут це частина способу життя. В країні зародилося латте-арт – мистецтво створення незвичайних малюнків на поверхні кавового напою.
У Японії в основному п’ють розчинну каву, яку в 1901 році винайшов їхній земляк, учений Саторі Като.
США є найбільшим світовим споживачем кави. Щодня у світі кожну п’яту чашку випивають саме американці.
Свій внесок у кавову церемонію вніс і Людовік XIV – саме він перший запропонував додавати в каву цукор.
Однією з найдорожчих вважається кава «Kopi Luwak», за кілограм якої дають 1000 євро. Її плантації розташовані на островах Ява і Суматра. Там же живе невеликий хижак – лювак, різновид циветти. Він живе на деревах і дуже любить зерна кави. Причому воліє ласувати тільки найкращими і найстиглішими. Зерна проходять через травну систему лювака і обробляються шлунковим соком, причому перетравлюється лише м’яка частина, що навколо зерна. Спожите виходить цілком природнім шляхом.
Одного разу спритні місцеві мешканці спробували зварити каву з відходів життєдіяльності лювака. Зерна очистили, промили, висушили і обсмажили. Смак виявився просто надзвичайним! Він мав делікатну гіркуватість, легкий присмак шоколаду та був ніжно-карамельним на колір.
Наукове обґрунтування цього явища дав канадський учений Массимо Марконе. Він виявив, що травна діяльність циветт розщеплює протеїни кавових зерен, тому отриманий напій менше гірчить. А при обсмаженні смак і аромат кави ще підсилюється.
У В’єтнамі, аби підвищити врожай коштовних зерен, люваків тримають у неволі. Хоча в результаті не одержують такого якісного продукту, як у природних умовах. У клітках тварини не мають змоги вибирати плоди, часто харчуються нестиглими. А отже, кава втрачає свою цінність.
А ще є кава з слонячого кишківника. Цей екзотичний напій, який має чудовий запах і м’який смак, готується із зерен, які з’їли слони Таїланду. Вартість такої кави 1100 доларів за 1 кілограм.
Кава – не лише напій. Деякі компанії використовують залишки кавової ягоди для виготовлення борошна, з якого роблять тістечка, хліб, шоколад, соуси та інші продукти. А ще мелену каву додають в енергетичні батончики.
Користь кави досить велика – вона допомагає усунути біль в м’язах після фізичних навантажень і сприяє більш швидкому відновленню м’язової тканини.
Кава багата біологічно активними речовинами. Їх у складі кави більше 30: калій, магній, кальцій, фосфор, вітаміни, органічні кислоти і кофеїн. Останній допомагає нам прокинутися, стимулює роботу мозку і поліпшує концентрацію. Напій регулює вироблення інсуліну і запобігає розвитку діабету II типу. Завдяки кофеїну збільшується кількість норадреналіну і дофаміну – гормону щастя. Чорна кава виступає додатковим джерелом антиоксидантів, які допомагають організму протистояти вірусам. Ввжають, що помірне споживання кави слугує профілактикою хвороб Альцгеймера і Паркінсона, деменції, астми, цирозу печінки і раку. Більшість лікарів сходяться на думці, що максимально допустима доза кави на день: 2-3 чашки, за умови, що ви здорові і у вас немає жодних протипоказань.
Багатогранність напою дає змогу кожному з нас знайти в каві щось своє, особливе. Надихаючи гурманів на нові експерименти, кава продовжує свою захоплюючу подорож крізь століття і душі людей.
За матеріалами статті Семенова М. Духмяна подорож / М. Семенова // Міжнародний туризм.- 2010.- № 1.- с. – 133-136.