Форгель Михайло (1952-2006)


Михайло Форгель народився 27 серпня 1952 року в селі Новосілка Підволочиського району. Рано залишився без батька, його ростила та виховувала мати, яка працювала прибиральницею у школі. Закінчивши середню школу, хлопець поступив у теребовлянське училище культури, а згодом в Інститут культури у Києві. Збагнувши, що потребує більш ґрунтовних знань із театральної справи, Михайло Форгель вирушив до Москви, де поступив до Державного інституту театрального мистецтва.

Працював на викладацькій роботі в Теребовлянському культосвітньому училищі, в обласному будинку народної творчості, в обласному управлінні культури, сім років був художнім керівником обласної філармонії, а з листопада 1992 до останнього свого дня очолював обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка.

Михайло Форгель прийняв важку спадщину – розділений та розварений колектив та зробив диво: об’єднав театр, повернув артистів у рідні стіни, зацікавив усіх роботою. Найперше запросив на кілька постановок народного артиста України Федора Стригуна, і він поставив добротну українську класику – «Суєту», «Житейське море» та «Хазяїна» І. Карпенка-Карого. Блискучі роботи дали очікуваний результат: збереглася трупа, робота всіх об’єднала, здружила. Це була перша велика перемога Михайла Якубовича. Театр прийняв його, повірив йому.

За чотирнадцять років роботи в театрі Михайло Форгель збагатив його репертуар кращими виставами класики і сучасності, сміливо експериментував на малій сцені, привернув увагу глядачів до театру, пригорнув до себе пресу. А головне подбав про майбутнє театру. Це з його ініціативи і його працею відкрилося акторське відділення в музичному училищі, випускники якого поповнили театральну групу. Так у театр прийшла молодь, яку художній керівник дбайливо плекав, навчав, виховував. Їм першим Михайло Якубович простелив дорогу за кордон: вивіз до Англії на театральний фестиваль. Відтоді до Тернополя почали приїздити зарубіжні режисери, актори, драматурги.

Важливою перемогою М. Форгеля став фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют». Він мріяв про нього не один рік і таки започаткував: 22−26 вересня 1999-го театр уперше запросив на це фестивальне дійство свої колег із багатьох областей. Рік у рік воно набирало розмаху та популярності. Протягом п’яти років фестиваль відвідали гості з Польщі, Македонії, Англії, Сербії. Фестиваль «Тернопільські театральні вечори» став продовженням справи Леся Курбаса та його однодумців.

Як розумний художній керівник і менеджер Михайло Форгель добирав репертуар обережно і обдумано. Було знайдено рівновагу між завданнями чисто комерційними і творчими. В репертуарі крім п’єс І. Карпенка-Карого та Марка Кропивницького з’явилися твори М. Куліша, Лесі Українки, М. Гоголя, Ф. Дюренматта, В. Шекспіра, Т. Уільямса, із сучасної драматургії – А. Крима та О. Вампілова. У театрі гармонійно поєдналися традиції із сучасністю, старше покоління з молоддю.

Саме за Форгеля тернопільський театр став академічним, перемагав на багатьох фестивалях, про нього захоплено говорили і писали. А в художнього керівника театру були, за його словами, «наполеонівські» плани. «Хочу, щоб кожна вистава була подією, − говорив він. Хочу, щоб Тернопіль, як свого часу маленьке литовське містечко Паневежис, до якого на вистави їздили з усього Радянського Союзу, притягував театральну публіку з усієї України, і не тільки…».

Михайло Форгель поєднав у собі директора, художнього керівника, адміністратора, продюсера й театрального діяча. Він любив театр понад усе і всіх закликав: любіть театр, адже до театру заходить натовп, а виходить народ.

 

Література

Близнюк О. Про Михайла Форгеля видали книжку [Текст] / О. Близнюк // 20 хвилин. – 2007. – 27 жовт. – С. 4.
Його безсмертя в нашій памʼяті [Текст] // Нова Тернопільська газета. – 2009. – 7−13 жовт. – С. 7.
Клас С. Михайло Форгель: «Сучасне життя назвав би трагіфарсом» / С. Клас // Місто. – 2004. – 8 верес. – С. 10.
Людина нерозмінних поглядів і високих потрясінь [Текст] // Нова Тернопільська газета. – 2007. – 28 верес. – С. 8.
Михайло Форгель [Текст] // Садовська Г. Краяни / Г. Садовська, В. Собуцька. – Тернопіль, 2009. – С. 605−614.
Ониськів М. Пошанували славетні імена [Текст] : [в селі Новосілка відкрито меморіальну дошку Михайлові Форгелю] / М. Ониськів // Вільне життя. – 2012. – 12 груд. – С. 6.
Останній романтик театру: 10 років без Михайла Форгеля [Текст] // Нова Тернопільська газета. – 2016. – 7-13 верес. – С. 6.
Папуша І. «У нього, окрім театру, іншого життя не було…» [Текст] : дев’ять років без Михайла Форгеля / І. Папуша, М. Юхно-Лучка // Нова Тернопільська газета. – 2015. – 30 верес. – 6 жовт. – С. 9.
Садовська Г. Заповіт Михайла Форгеля [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2007. – 28 верес. – С. 3.
Садовська Г. Перерваний політ Михайла Форгеля [Текст] / Г. Садовська // Садовська Г. Д. Два пера – одна любов [Текст] / Г. Д. Садовська, В. Я. Собуцька. – Тернопіль : Збруч, 2007. – С. 427−430.
Садовська Г. Театр, який будував Форгель [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2016. – 7 жовт. – С. 3.
Садовська Г. Тепер у Форгеля буде своя зірка [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2012. – 24 серп. – С. 6.
Садовська Г. Цвіт його струни зірвала рання осінь [Текст] / Г. Садовська // Вільне життя. – 2007. – 8 груд. – С. 7.
Стельмах К. Він любив театр, людей і квіти [Текст] / К. Стельмах // Вільне життя. – 2008. – 9 жовт. – С. 9.
Собуцька В. Серце віддане театрові [Текст] / В. Собуцька // Свобода. – 2006. – 7 жовт. – С. 6.
Стригун Ф. Від усіх, хто знав, цінував і любив Михайла Форгеля [Текст] / Ф. Стригун // Український театр. – 2007. – № 2. – С. 32.
Стригун Ф. Я його любив безмежно [Текст] : [про керівника театру М. Форгеля] : бесіда з худ. керівником Львівського національного театру Ф. Стригуном / провела М. Гарбузюк // Тернопільський альманах. – 2007. – Тернопіль, 2008. – С. 418−422.
Форгель М. Театр – то любов поза межами простору й часу [Текст] : [інтерв’ю] / М. Форгель // Свобода. – 2002. – 24 серп. – С. 6.

* * *
Мельничук Б. Форгель Михайло Якубович [Текст] : (27. 08. 1952−29. 09. 2006) / Б. Мельничук, Л. Щербак // Тернопільський енциклопедичний словник. Т. 3 : П–Я. – Тернопіль : Збруч, 2008. – С. 526.