Хомишин Григорій
(1867-1946)
Блаженний Григорій Хомиишин (у світі Григорій Лукич Хомишин) – єпископ Української греко-католицької церкви, єпископ Станиславівський. Народився 25 березня 1867 року в селі Гадинківці нинішнього Гусятинського району в селянській родині. У 12 років почав навчатися в Тернопільській гімназії, по її закінченню навчався на богословському факультеті Львівського університету. У 1893 був висвячений на священника. Із 1894 навчався у Відні, будучи одночасно душпастирем у храмі Св. Варвари. Після закінчення навчання два роки був священником в Коломиї, згодом ректором духовної семінарії у Львові, яка в ті часи була надзвичайно сполонізована.
Згодом Григорій Хомишин став наступником Андрея Шептицького на катедрі Станіславського єпископату. 18 травня 1904 року він був висвячений на єпископа і посів єпископську катедру, яку обіймав до 1945 року.
Напередодні Першої світової війни Григорій Хомишин був обраний депутатом Галицького сейму, брав участь у творенні Української держави, (коли центром ЗУНР став Станіслав). Він був причетним також до формування Української галицької армії, скеровував у військо капеланів, організував хресну ходу на могилах борців за волю України, за що зазнав переслідування від польської влади. В політичному плані Г. Хомишин орієнтувався на підтримку Гетьманату і навіть підтримував зв’язки із Гетьманом Скоропадським.
Григорій Хомишин зробив надзвичайно великий внесок у релігійне життя Галичини. У 1927 році створив Українську католицьку організацію, яка згодом отримала назву «Українську народна обнова», 1935 – католицьке товариство «Скала». Також заснував духовну семінарію (1907), почав видавати квартальник для священиків «Добрий Пастир» (1931–1939), перебрав тижневу газету «Нова Зоря», яка стала органом протегованої Хомишиним Української католицької народної партії. Потрібно зауважити, що єпископ мав певні розбіжності із Митрополитом Шептицьким, через різне бачення майбутнього Греко-католицької церкви, однак це не применшує його заслуги перед цією церквою
Друга світова війна стала справжнім випробуванням для єпископа Хомишина. Вперше його заарештувало гестапо у 1942 році за звинуваченнями в скерування священників на Схід України. Вдруге його заарештувала уже більшовицька влада у 1945 році та звинуватила у «контрреволюційних злочинах». Владика перебував у СІЗО в дуже важких умовах, та, як зазначено в документах, помер від виснаження. Це сталося 19 лютого 1946 року. Місце поховання Єпископа Григорія Хомишина не встановлене. Найімовірніше, тіло поховане на Лук’янівському цвинтарі, який знаходиться недалеко однойменної в’язниці. За іншою, також правдоподібною версією, воно могло бути похованим в урочищі «Биківня» на околиці Києва – відомому місці страти десятків тисяч жертв сталінського режиму.
У 1995 році єпископа Григорія Хомишина було реабілітовано, а 27 червня 2001 року Папа Іоан Павло ІІ зачислив його до лику блаженних.
Література
Блаженний Григорій Хомишин – єпископ. 1867-1945 // «… Мученики – джерело чудотворної сили…» : з Декрету Митрополита Андрея Шептицького. Про почитання святих. 1941р. / упоряд. І. Левицький, Р. Тереховський, Р. Хрін (та ін.). – Львів : [б. в.], 2004. – 99 с. – (Місія «Постуляційний центр беатифікації й канонізації»).
Волянський В. Сірий кардинал католицької церкви / В. Волянський // Тернопіль вечірній. – 2008. – 5 лист. – С. 6.
Сливка П. Патріот. Місіонер. Мученик : до 150-річчя від дня народження єпископа Григорія Хомишина / П. Сливка // Вільне життя. – 2017. – 7 квіт. – С. 1.
Хомишин Григорій (1867-1945) : [кардинал греко-католицької церкви] // Гусятинщина: імена відомі і невідомі: довід.-бібліограф. покажч. – Тернопіль: Лілея, 1999. – С. 30-31.
Шевчук Л. «Щоб запалала віра в серцях» : [відкриття пам’ятника єпископу-мученику] / Л. Шевчук // Свобода. – 2007. – 29 серп. – С. 8.