Яків Струхманчук– відомий український графік, живописець, громадсько-політичний діяч.
Він належить до тих представників культури, які потрапили в пекло більшовицького терору і передчасно загинули, не сказавши останнього слова в мистецтві.
Народився Я. Струхманчук 10 серпня 1884 р. в селі Росохуватець на Козівщині. Середню освіту здобув у Бережанській та Львівській гімназіях. Ще гімназистом став постійним співробітником львівських сатирично-гумористичних журналів “Комар” та “Зеркало”. Роботи художника в цих журналах свідчить про його високе обдарування в жанрі карикатури, сміливий творчий підхід до відображення явищ тогочасної дійсності.
Так, у 1904 р., коли відзначали 250-річчя приєднання України до Росії, в журналі “Комар” була вміщена його карикатура, що викривала порушення царською Росією Переяславської угоди.
Із 1906 до 1910 р. студіював у Краківській Академії Красних Мистецтв. Під час навчання намалював портрети М. Лисенка та Т. Шевченка.
Для вдосконалення своєї підготовки Я. Струхманчук здійснив тримісячну подорож до знаменитих картинних галерей Європи (Берлін, Мюнхен, Дрезден, Париж).
Як талановитий митець, він отримав стипендію з фундації Митрополита А. Шептицького і в 1911-1913 рр. продовжив навчання в Парижі. У той період художник створив образ Матері Божої, який зберігається в Бережанському краєзнавчому музеї.
Твори Я. Струхманчука друкували у львівському журналі “Ілюстрована Україна” (1913 – 1914).
У 1913 р., після повернення з Парижа, художник влаштував виставку своїх робіт.
Український патріотизм привів його до лав Українських Січових Стрільців, де отримав медаль за хоробрість. У 1919 р. служив у лавах УГА, був ад’ютантом Мирона Тарнавського.
У 1920 р. Я. Струхманчук зустрічався з Л. Курбасом, зацікавився театром і зробив олівцем 33 портрети акторів, зайнятих у виставі “Гайдамаки” за Т. Шевченком.
1923 р. Я. Струхманчук вступив до Асоціації Художників Червоної України (АХЧУ) і взяв участь у пересувній виставці її картин під назвою “По селах, містечках і містах України”. У 1925 р. художник став членом літературної організації “Західна Україна”, з 1927 р. працював у журналі, що мав таку ж назву. Ілюстрував твори Осипа Маковея, Петра Козланюка, Федора Малицького. Для журналу Я. Струхманчук писав літературні твори і створював сатиричні малюнки.
Автор праць “Найновіший модерністичний напрям в малярстві” (1912), “Сергій Васильківський” (1913), “Гайдамаки” на сцені пролетарського театру” (1920), “Лесь Курбас” (1921); живописних портретів Ю. Словацького (1906), В. Атаманюка, Д. Загула, М. Марфієвича, А. Турчинської, І. Северина (1910), а також “Жінка з арфою” (1911), “Портрет жінки в капелюсі” (1912), “Австрійський польовий суд на Гуцульщині” (середина 1920-х).
Малярські твори радянського періоду переважно знищено.
Проектував листівки, працював у ділянці станкової графіки, створив графічні портрети “Піяніст Ігнатій Падеревський”, “Юліуш Словацький”, “Мелетій Кічура” та ін., серію портретів олівцем акторів театру “Кийдрамте” (1920); рисунки на історичну тему до “Історії України-Русі” М. Аркаса, ілюстрації до творів О. Маковея, П. Козланюка; карикатури для періодичних видань “Жало”, “Маяк”, “Сяйво”, “Дзвін”, “Світ”, “Страхопуд”; обкладинки журналів “Народний голос” (1909), “Будучина” (1909), “Ілюстрована Україна” (1914).
Кривава хвиля репресій не обминула Я. Струхманчука. 1933-о року його було репресовано, а 20 листопада 1937 р. “особлива трійка НКВС” винесла ухвалу: “розстріл”.
Вирок виконано 2 грудня 1937 р.
На сьогодні, робіт репресованого художника збереглося мало: 17 живописних полотен та 62 графічних листи у Національному музеї у Львові, 33 рисунки акторів у Київському музеї театрального та кіномистецтва, портрет М. Кічури в Івано-Франківському, образ Богородиці – в Бережанському краєзнавчих музеях, а також в приватних колекціях.
Про Якова Струхманчука та інших видатних краян читайте на ресурсі “Вони прославили наш край”
