Однією зі старовинних споруд Тернополя, що збереглися до нашого часу є Домініканський костел св. Вінцента Феррарського, відомий зараз як Катедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Храм вражає своєю неповторною красою та величчю і є невичерпним джерелом духовності, культури та просвіти.
Святиня мала непросту історію, двічі зруйнована вона вистояла і стала гордістю нашого міста.
Вважається, що костел споруджували у 1749-1779 роках, однак добудови тривали й пізніше. Збудований із тесаного пісковику в стилі бароко, оздоблений різьбою та кам’яними скульптурами костел був оборонною спорудою. До нього примикали монастирські приміщення, що утворювали єдиний архітектурний комплекс. Всередині цього комплексу був закритий так званий італійський дворик. До 1939 року він мав ошатний вигляд (там був фонтан, квіткові клумби). З двору можна було відразу потрапити у підземелля.
Розписували храм відомі майстри пізнього бароко львів’яни Станіслав Строїнський та його учень Юзеф Хойницький. Фрески костелу відображали основні події історії ордену домініканців.
У храмі було аж сім вівтарів. Головний – святого Вінцентія із Феррари, праворуч – Матері Божої Вервиці, святого Альберта і святого Томи Аквінського, розп’ятого Ісуса Христа. Ліворуч, починаючи від хорів, споруджено вівтарі святих Домініка, Яцека і Неслава, Марії Магдалени і Теклі.
Вхід до Катедри стерегла статуя Святого Вінцента, покровителя доброчинних товариств, котрий був патроном тернопільського костелу. Тієї скульптури вже давно немає, а біля входу в 2004 році було встановлено пам’ятник кардиналу Йосипу Сліпому.
Значної шкоди Катедра зазнала під час «визвольного походу» Червоної армії у 1939 році. Від гарматного снаряду храм загорівся, внаслідок чого розплавилися прикраси із золота та срібла, було завдано шкоди фрескам та покрівлі. Образ «Скорботної Матері Божої» представники радянської влади вивезли в один із музеїв Росії. Натомість чудотворний образ Богородиці з головного вівтаря та скульптуру Божої Матері все-таки вдалося врятувати, хоча згодом їх вивезли до Польщі.
Під час визволення Тернополя у 1944 році храм вкотре зазнав руйнувань. Була здійснена післявоєнна реставрація, але так і не вдалося відновити багато скульптурних елементів, оздоблення і навіть не зроблено спроби врятувати розпис інтер’єру.
Фрески були остаточно знищені внаслідок переобладнання святині під картинну галерею. Згодом картини перенесли в інше приміщення, а храм до відроджувального періоду стояв пусткою.
У 1990-х роках за реставрацію внутрішнього розпису взявся художник Георгій Журавський, який створив на плафоні храму унікальний взірець ілюзорного бароко.
Архикатедральним собором, Катедрою храм Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці став іменуватися з жовтня 1993 року.
Сьогодні, на 5-метровій глибині в підземеллі Катедри діє унікальний музей-крипта, а на південній 22-метровій вежі храму відкрито оглядовий майданчик. Їх і відвідали юні учасники Літнього табору Тернопільської обласної бібліотеки для молоді.
Подяка працівникам Туристично-інформаційного центру Тернополя за цікаву екскурсію.
А для тих, хто цікавиться історією рідного краю, та Катедри зокрема, рекомендуємо прочитати наступні книги (є у фонді нашої бібліотеки!) :
Глубіш О. Симфонія Катедрального собору : минуле і сучасність. – Тернопіль : Джура, 1999. – 115 с.
Катедра / упоряд. Н. Шподарунок; автор тексту О. Глубіш, Б. Новосядлий. – Тернопіль : Джура, 2009. – 377 с.
Бойцун Л. Старовинні церкви Тернополя // Тернопіль : іст. нариси. – Тернопіль : Джура, 2016. – С. 24-31.
Про Катедру та інші святині, унікальні туристичні місця нашої області читайте на ресурсі “Мандруємо Тернопіллям”
