м. Кременець
Якщо Ви хочете помилуватися красою кременецького пейзажу, побачити древній Кременець з висоти пташиного польоту то підніміться на Замкову гору і погляньте навкруги. В самому центрі міста на фоні мальовничої природи велично піднімається казковий силует історичної пам’ятки архітектури ХVІІ ст. Це – Кременецький єзуїтський колегіум – видатна пам’ятка архітектури пізнього бароко XVIII століття у центрі Кременця.
Збудований він був у стилі бароко на кошти князів Вишневецьких для отців-єзуїтів упродовж 1731–1743 рр. за проектом архітекторів Павла Гижицького і відомого італійського архітектора Паоло Фонтана. Єзуїтський колегіум та костел св. Ігнатія Лойоли з келіями належать до найвизначніших пам’яток Кременця, вони домінують у архітектурі міста. У складі ансамблю переплітаються два архітектурні стилі – химерне бароко і витончене рококо, про що засвідчують численні фактурні прикраси на його фасаді; а також сходи, що прилягають до корпусу колегіуму. До складу комплексу належали монастирські келії, костел та два учбові корпуси, які прилягають до притвору костелу з північної та південної сторін. Єзуїтський колегіум функціонував до 1772 р. Після того, як західноукраїнські землі внаслідок першого поділу Польщі увійшли до складу австрійської імперії Габсбургів, у 1773 р. орден єзуїтів було скасовано.
Від того часу монастир підпорядковувався Комісії народної освіти. Трохи пізніше тут відкрили школу, а у 1803 р., за наказом царя Олександра І, тут відкрито Волинську гімназію, яка пізніше трансформувалась у майже легендарний ліцей із величезною бібліотекою та ботанічним садом. Кременецький ліцей був найбільшим закладом світської освіти в межах Правобережжя України. І освіту він давав чудову, тому на нього звернули увагу можновладці: 1833 р., за наказом царя Миколи І, ліцей перевели до Києва – на його базі було створено Університет святого Володимира (нині імені Тараса Шевченка). У 1836 р. в корпусах колегіуму відкрили православну духовну семінарію, яка працювала тут до 1902 р. – звідси вона перебазувалась у Житомир. Після семінарії у будівлі оселилося Волинське єпархіальне жіноче училище.
З приходом на ці землі поляків у 1920 р. в приміщеннях колегіуму знову відкрили ліцей, який пропрацював до 1939 р. У радянський час тут оселився вчительський інститут (з 1950 – педінститут). 1969 р. він перебрався до Тернополя. Нині в колишній католицькій святині міститься храм Преображення Господнього УПЦ КП, а в будівлях колегіуму – різні установи, зокрема школа.
Література
Багнюк Н. До 200-річчя Волинського ліцею в Кременці / Н. Багнюк // Свобода. – 2019. – 31 трав. – С. 4.
Кременець: турист. путівник / ред. Л. Дубас. – Тернопіль : Збруч, 2005. – 59 с.
Кременецький обласний комунальний педагогічний коледж ім. Т. Г. Шевченка: 365-річчю з часу заснування першого кременецького освіт. закл. – Рівне : Вертекс, 2011. – 6 с.
Шмит А. Волинський ліцей у Кременці – університету св. Володимира у Києві / А. Шмит // Замок. – 2019. – №13-18. – С. 17.
