Курдидик Анатоль
(1905-2001)
Анатоль Курдидик – український письменник, поет, журналіст, громадський діяч, упорядник книжок, автор передмов і приміток до книг.
Народився Анатоль-Юліан Курдидик 24 липня 1905 року в родині священника. Своє дитинство хлопець провів прожив у селі Покропивна, де його батько служив місцевим парохом до 1919 р. Відвідував школу в місті Тернополі, а в 1916 р. у зв’язку з російською окупацією Тернополя, вступив до Української академічної гімназії у Львові. Тут у 1924 р., перед самими випускними іспитами, його було заарештовано польською владою й ув’язнено на тримісячний термін в Бережанах. Закінчивши гімназію у 1926 році, Анатоль вступив на юридичний факультет Університету Яна Казиміра (нині: Львівський університет), але таки після вступних іспитів у 1926 р. його мобілізували до польського війська, в якому відбув півторарічну службу.
Закінчивши службу, Анатоль Курдидик назавжди обрав шлях українського літератора й публіциста: став кореспондентом і співробітником українських газет у довоєнному Львові; згодом – на еміграції та в Західній діаспорі. Рання літературна діяльність Анатоля Курдидика невід’ємно пов’язана із львівськими літературними групами «Листопад» і 12», з Товариством письменників і журналістів ім. Івана Франка (ТОПІЖ) у довоєнному Львові. Дебютував нарисом «Осьмак» в 1924 р. у місячнику «Поступ». Як поет і фейлетоніст активно друкувався в часописах «Український голос», «Вісти з Лугу», «Назустріч», «Неділя», «Дажбог», «Жіноча доля», «Нова хата», «Діло», «Студентський шлях», «Просвіта»; як гуморист – у «Комарі» і «Зизі». Автор сценічних творів: оперета «Залізна острога» (з Луцем Лісевичем), що йшла в театрі Миколи Бенцаля в 1934 р.; популярна комедія «Ой, та Просвіта» у 1938 p. Вірші, нариси, новелі й оповідання його публікувались у всій західноукраїнській пресі в 1930-1939 pp., та в емігрантських періодичних виданнях 1940-1945 pоків.
З приходом у 1939 році на захід України більшовиків, Анатоль Курдидик будучи вже відомим літератором і журналістом зі стажем, подався на еміграцію: Польща (1940-1945), Західна Німеччина (1945-1951), Канада (з 1951 р.). Після радянської окупації Львова працював віденським кореспондентом для «Краківських вістей» у Польщі (1940-1945), та співробітником газети для українських біженців «Неділі» у місті Ашафенбург, Німеччина (1945-1949). З 1951 р. в Канаді: у Торонто – з 1954 р. співробітник часопису «Український робітник»; з 1956 р. співзасновник і редактор тижневика «Вільне слово» (до 26 червня 1960 р.). У місті Вінніпег – редактор тижневика «Новий шлях» (1960-1962) і співредактор «Поступу» (1962-1970), співробітник-кореспондент з 1970 р. «Українського голосу». Відігравав помітну роль в культурному житті української діаспори в Канаді. Його слово було зброєю. У своїх збірках, репортажах і п’єсах він писав про гідність, боротьбу й незламність українця.
За довголітню працю на полі української журналістики нагороджений у 1974 р. Шевченківською медаллю Конґресу Українців Канади. Помер Анатоль Курдидик 21 червня 2001 р. в місті Вінніпег в Канаді.
Нагороджений Шевченківською медаллю КУК, залишив десятки книжок і текстів, які досі зберігають дух спротиву й надії.
Література
Син Тернопільщини : 115 років від дня народження Анатоля Курдидика // Шкільна бібліотека. – 2020. – № 6/7. – С. 55-66.